ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. Справа № 9/6638
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Голубєвої Г.К.
Майора Г.І.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Пославська О.В., довіреність №4 від 28.03.2006р.,
від відповідача: Лагутін Є.В., довіреність №707 від 27.03.2006р.,
від прокуратури: Гліган С.О., помічник військового прокурора Житомирського гарнізону Центрального регіону України, посвідчення №567 від 01.08.2005р., ,
від прокуратури: Стражник О.В. - старший помічник військового прокурора, посвідчення №180 від 07.09.2005р. (був присутній в судовому засіданні 25.04.06р.),
розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів військової частини А-2502, м.Старокостянтинів Хмельницької області
та апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Старокостянтинів Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "17" січня 2006 р. у справі № 9/6638 (суддя Олійник Ю.П.)
за позовом Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, яка є правонаступником Старокостянтинівського відділення Красилівської ОДПІ
до Військової частини А-2502, м. Старокостянтинів Хмельницької області
про звернення стягнення на активи 166703,41грн. податкового боргу,
з перервою в судовому засіданні з 25.04.2006р. по 13.06.2006р. згідно ст.150 КАС України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17 січня 2006р.у справі №9/6638 частково задоволено позов Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, яка є правонаступником Старокостянтинівського відділення Красилівської ОДПІ, до Військової частини А-2502 про звернення стягнення на активи 166703,41грн. податкового боргу.
Стягнуто з Військової частини А 2502 на користь:
- Старокостянтинівської ОДПІ 132905,75 грн. податкового боргу;
- в доход Державного бюджету через відділення Державного казначейства України державне мито в розмірі 1329,06 грн.;
- на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 94 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позов в частині звернення стягнення на активи 1909,16 грн. залишено без розгляду. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів - військової частини А 2502, м.Старокостянтинів Хмельницької області та Старокостянтинівська ОДПІ подали відповідно апеляційне подання та апеляційну скаргу.
Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах військової частини А 2502 в апеляційному поданні та в заяві про уточнення вимог просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006р. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, вважає, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. Посилається, що Законом України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" передбачено особливий статус військового майна (до яких і належать транспортні засоби та інші самохідні машини та механізми), згідно якого військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, тобто лише в інтересах національної оборони України. Вважає, що транспортні засоби військової частини А2502 є військовим майном, яке не є власністю для даної юридичної особи (належить на праві оперативного управління), а тому це майно не являється об'єктом оподаткування та дія Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не поширюється на військову частину у даному контексті. Зазначає, що статтею 14 Закону України "Про Збройні сили України" установи та організації Збройних сил України виключені з числа суб'єктів оподаткування за майно, яке їм належить на праві оперативного управління.
Старокостянтинівська ОДПІ в апеляційній скарзі з урахуванням уточнення до скарги просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006р. в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Старокостянтинівська ОДПІ посилається, що суд, відмовляючи в частині стягнення 31888,50грн. заборгованості, яка виникла до 25.11.2002р., не прийняв до уваги, що Законом України "Про Державний бюджет на 2005рік" та Законом України "Про Державний бюджет на 2006рік" зупинено дію підпункту "в" п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про списання боргу, стосовно якого минув строк давності. Зазначає, що військова частина є юридичною особою, знаходиться на обліку як платник податку та повинна відповідно до ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" своєчасно та у повному обсязі сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори до державного та місцевих бюджетів. Посилається, що заборгованість відповідача в сумі 166703,41грн. підтверджується розрахунками по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, проте судом відмовлено у задоволенні позову в розмірі 31888,50грн.
Старокостянтинівська ОДПІ та військова частина А 2502 в письмових запереченнях (а.с.96-97) не погоджуються з доводами апеляційного подання з посиланням на вищезазначене.
Помічник прокурора в судовому засіданні підтримав доводи апеляційного подання, просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати, апеляційне подання задовольнити та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційному поданні, вважає рішення господарського суду Хмельницької області необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, а також заперечив проти апеляційної скарги позивача.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційного подання, просить апеляційну скаргу Старокостянтинівської ОДПІ задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким позов Старокостянтинівської ОДПІ задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив:
Військова частина А - 2502 є юридичною особою та перебуває на обліку в Красилівській ОДПІ Старокостянтинівського відділення, правонаступником якої є Старокостянтинівська ОДПІ.
При цьому відповідач став правонаступником військової частини А 4490 з 30.08.2004р. на підставі директиви Міністра оборони від 30.03.2003р. та наказу командувача 14 авіаційного корпусу від 2.08.2004р. , що підтверджується його листом № 111 від 21.10.2005р.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка станом на 12.12.2005р. становить 166703,41 грн., з яких 149298 грн. недоїмки по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, 299,53 грн. пені; 9895,02 грн. недоїмки по збору за забруднення навколишнього природного середовища, 7210,86 грн. пені.
Узгодження податкових зобов’язань відповідача по податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин і механізмів підтверджується наявними у матеріалах справи: картками особового рахунку, розрахунками сум по податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин і механізмів. Зокрема, 40290грн. по розрахунку відповідача за 2005рік, 29752грн. по розрахунку відповідача за 2004рік, 43638грн. по розрахунку відповідача за 2003рік, 39689грн. по розрахунку відповідача за 2002рік, 2829 грн. по розрахунку в\ч А 4490 за 2004рік, 2829 грн. по розрахунку в\ч А 4490 за 2003рік, 2829грн. по розрахунку в\ч А 4490 за 2002рік.
Рішенням позивача №2 від 30.07.2005р. (а.с.30) поновлено нарахування податку з власників транспортних засобів по військових частинах за попередні роки.
Узгодження податкових зобов’язань відповідача по збору за забруднення навколишнього природного середовища підтверджується наявними у матеріалах справи: картками особового рахунку, розрахунками по збору за забруднення навколишнього природного середовища. Зокрема, 944,04грн. по розрахунку відповідача за 9 місяців 2005року, 875, 57 грн. по розрахунку відповідача за 1-й квартал 2005року, 3368, 03 грн. по розрахунку відповідача за 2004рік, 2693,83 грн. по розрахунку відповідача за 2003рік, 104,39грн. по розрахунку в\ч А 4490 за 2003рік, всього на загальну суму 7985, 86 грн.
Позивачем виставлялись податкові вимоги відповідачу №1\87 від 05.02.2002р., №2\267 від 14.03.2002р., а також податкові вимоги військовій частині А 4490 №1\126 від 18.10.2001р., № 2\399 від 19.11.2001р.
В зв’язку із несплатою заборгованості у добровільному порядку, позивачем подано позов про звернення стягнення на активи відповідача 166703,41грн. податкового боргу.
Задовольняючи позов в частині стягнення 132905,75грн., суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, його норми підлягають застосуванню, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами; Закон України "Про збройні сили України" не є законом про оподаткування, не регулює правовідносини в сфері оподаткування, тобто не вміщує спеціальні податково-правові норми, тому посилання відповідача на ст.14 зазначеного Закону, згідно якої військові частини звільнені від сплати податків, судом до уваги не прийнято. В той же час суд першої інстанції зазначив, що на майно військової частини не може бути звернено стягнення в силу ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" і позовні вимоги відповідають чинному законодавству тільки в частині стягнення на кошти відповідача. Мотивуючи відмову у стягненні 31888,50грн. суд першої інстанції виходив з того, що вказана заборгованість виникла до 25.11.2002р., тобто по ній закінчився передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк для стягнення податкового боргу. Судом також залишено без розгляду позов в частині стягнення 1909,16грн. заборгованості по збору за забруднення навколишнього природного середовища з посиланням на ту обставину, що позивач не підтвердив зазначену суму документально.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та апеляційного подання враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт оподаткування.
Згідно ст. 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16.07.1999р., установи та організації Міноборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга щодо оподаткування, визначена у ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача податкового боргу.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Таким чином, твердження відповідача про те, що він не є платником податку згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та збору за забруднення навколишнього природного середовища спростовується вищевикладеним.
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, та не може бути оскарженим платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по вищевказаних податках, подавши податковому органу відповідні документи.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податку.
Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку та не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання ( пункт 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 N 2181- III року).
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. ( підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III ).
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами, передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду).
Примусове стягнення податкової заборгованості – це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належить юридичній або фізичній особі.
Господарський суд задовольнив позов, стягнувши з відповідача суму податкової заборгованості у грошовому виразі з посиланням на ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України", згідно якої стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене. З рішення місцевого суду не вбачається, що стягнення було звернено саме на майно відповідача, а тому заперечення останнього в цій частині апеляційною інстанцією не приймаються до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість в сумі 166703,41грн. податкового боргу, у тому числі 149298грн. по податку з власників транспортних засобів і 299,53грн. пені; 9895,02грн. за забруднення навколишнього природного середовища і 7210,86грн. пені. При цьому по податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин і механізмів заборгованість підтверджується розрахунками по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Однак, позивачем заявлена при цьому заборгованість в розмірі 31888,50грн., яка виникла до 25.11.2002р. (зокрема, по 9922,25грн. за перший, другий, третій квартали 2002 року по відповідачу та по 707,25грн. за такі ж квартали по в/ч А4490, правонаступником якої став відповідач). По цій заборгованості пропущений передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" граничний строк давності для стягнення податкового боргу, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 31888,50грн. Посилання позивача в апеляційній скарзі на Закони України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та "Про Державний бюджет на 2006р.", згідно яких зупинено дію п.п."в" п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" безпідставно, оскільки зазначений підпункт (дія якого зупинена) стосується списання безнадійного податкового боргу, тоді як ст.15 вказаного Закону, приписами якої визначено строки давності та їх застосування при стягненні податкового боргу, є чинною та підлягає застосуванню.
Також суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду заборгованість в частині стягнення 1909,16грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження узгодження податкового боргу в цій частині, що не заперечується і в апеляційній скарзі.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 132905,75грн. податкового боргу; відмовив у стягненні 31888,50грн. заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; залишив без розгляду позов відносно стягнення 1909,16грн. заборгованості за забруднення навколишнього природного середовища.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу та апеляційне подання, наведені в апеляційній скарзі та апеляційному поданні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006р. у справі №9/6638 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги та апеляційного подання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17 січня 2006 року у справі №9/6638 залишити без змін, апеляційне подання Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів військової частини А-2502, м.Старокостянтинів Хмельницької області та апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Старокостянтинів Хмельницької області - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
3. Справу №9/6638 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Голубєва Г.К.
Майор Г.І.
Віддруковано 5прим.:
--------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - Військ.прок. Хмельницького гарнізону;
5 - в наряд