Справа  2а-3957/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року .                                                  Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді                              Нора Н.В.

при секретарі судових засідань                    Яричевській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок невиплаченої щомісячної соціальної допомоги “дітям війни”, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась 04.07.2011р. із позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок невиплаченої щомісячної допомоги “дітям війни”за період з 04.01.2011 року по день набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй виплачувалась у меншому розмірі.  

У судове засідання позивач не з’явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова в судове засіданні не з’явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений. А тому суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 рік) було менше 18 років.

Встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортними даними, має статус «дитини війни»(а.с.8).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи зазначений статус, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни»(далі - Закон № 2195-ІV) визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону № 2195-ІV викладена в новій редакції, і відповідно до неї «дітям війни»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, відповідно до частини 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни до ст.6 Закону № 2195-ІV, внесені відповідно до частини 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Будь-яких інших змін до Закону № 2195-ІV з 22 травня 2008 року внесено не було, а отже на день звернення позивача до суду діє стаття 6 зазначеного Закону в редакції від 18 листопада 2004 року.   

Відповідач з січня 2008 року виплачує зазначене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму у відповідності до внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»№ 107-ІУ від 28 грудня 2007 року змін в термін «мінімальна пенсія за віком», де «дітям війни»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. А для учасників війни, згідно ч.4 ст.14 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з наступними змінами та доповненнями, таке підвищення передбачене в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було зупинено. Отже, відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином пенсія позивачу як дитині війни підлягає перерахунку з урахуванням підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону № 2195-ІV на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 04.01.2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду).

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «дитина війни»не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Також слід зазначити, шо за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність норми, на яку посилався відповідач, а саме абзац 1 частини 1 статті 28 вищевказаного Закону та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України.

Оскільки в діях відповідача вбачається систематичне, неодноразове порушення норм закону або бездіяльність такого, то вважаю, що в даному випадку слід позов задоволити частково з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що відповідач є територіальним органом, який законами України уповноважений державою призначати, нараховувати, перераховувати пенсії та надбавки до пенсії, передбачені чинним законодавством, кожному пенсіонеру у відповідному районі, веде облік пільгових категорій пенсіонерів, тому має відновити права позивача на одержання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року. Тому відповідача слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з -04.01.2011 року по 17.06.2011 року (згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.»№3491-УІ) з врахуванням здійснених виплат до моменту припинення дії норми, що надає право позивачу на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки правових підстав для такої невиплати не має.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану  з реалізацією  права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.     

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Тому суд, з врахуванням цих вимог та вищенаведених обставин, вважає за необхідне, визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, протиправною.     

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161-162, 167 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд -

ПОСТАНОВИВ:   

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 04.01.2011 року по 17.06.2011 року з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.          

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком як дитині війни з врахуванням підвищення до пенсії  у розмірі 30 (тридцять) відсотків  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 04.01.2011 року по 17.06.2011 року з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.          

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                                                 Н.В. Нор