Справа  №  2-1654/11

    Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 11.11.2011  Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                                            головуючої -судді  Соколишина Л.Б.

                                            при секретарі      :    Гончаренко Г.Т.             

                                            за участю адвоката  ОСОБА_1           представників позивачки:  ОСОБА_2

                                                                                          ОСОБА_3

                                                                                          ОСОБА_4

                                            представника відповідачки ОСОБА_5. - ОСОБА_6

                                            представника відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8   

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за  позовом ОСОБА_9  до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про спростування відомостей, що порочать  честь, гідність та ділову репутацію, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом про спростування відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, а також про стягнення з відповідачок на її користь матеріальної та моральної шкоди.

У обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на той факт, що відповідачки принижували її честь, гідність та ділову репутацію у наступні способи:

- на загальних зборах АСББ «Антей», що відбулися 25 лютого 2010 року, шляхом викриків в її сторону, що вона є «самозванкою», «шахрайкою», «чинить фінансові махінації»;

- шляхом розклеювання листівок на стовпах біля під’їздів будинків з інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки, як голови правління АСББ «Антей»;

- шляхом підписання колективних скарг на ім’я Президента України та правоохоронних органів;

- шляхом розповсюдження певним особам інформації про те, що відносно позивачки за «радянських часів порушувалися кримінальні справи».

У судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги та вказали, що всі ці факти поширення відповідачками відносно позивачки недостовірної інформації завдали позивачці моральної та матеріальної шкоди, оскільки після таких подій у неї підвищувався тиск, що потребувало лікування, а також призвели до моральних страждань, а тому вона просить зобов’язати відповідачок спростувати на загальних зборах АСББ «Антей», що відбудуться  у грудні 2011 року, поширену відносно неї недостовірну інформацію, стягнути з відповідачок 4136 грн. 23 коп. матеріальної шкоди солідарно, яка виразилась у придбанні ліків та 1500 грн. з кожної відповідачки моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях та хвилюваннях позивачки. Позивачка вважає, що всі дії відповідачок направлені проти неї, внаслідок наявності у відповідачок заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представники позов не визнали повністю та вказали, що на загальних зборах від 25 лютого 2010 року відповідачка ніяких викриків, що носили би образливий характер не допускала, листівки з будь-якою  інформацією щодо позивачки не розклеювала, колективні звернення на адресу Президента України чи правоохоронних органів, наданих у судовому засіданні позивачкою, не підписувала, інформацію щодо порушення кримінальних справ відносно позивачки – не розповсюджувала.

Аналогічні заперечення проти позову надала відповідачка ОСОБА_7 та її представник. У обґрунтування своїх заперечень відповідачки вказали, що з приводу подій, які відбувалися 25 лютого 2010 року – затверджено судом мирову угоду, протокол загальних зборів від тієї ж дати не містить у собі даних про викрики з боку відповідачок на адресу позивачки з образами чи наклепами.

Судом встановлено, що 25 лютого 2010 року мешканці будинків № №НОМЕР_1,НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 зібралися на загальні збори АСББ «Антей», з метою заслуховування звіту голови правління та вирішення інших питань асоціації.

Посилання позивачки на той факт, що на даних зборах відповідачки ображали її честь, гідність, ділову репутацію є безпідставними, оскільки  в обґрунтування вказаного позивачка посилається на покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,  ОСОБА_14, які давали суперечливі покази у судовому засіданні та вказували, що на загальних зборах  лунали викрики мешканців будинку в адресу позивачки, зокрема відповідачки ОСОБА_7 Від відповідачки ОСОБА_5 образливих висловлювань на адресу позивачки ніхто із свідків не чув. Разом з тим, свідки показали, що кворуму на загальних зборах від 25 лютого 2010 року не було, тому вони, як такі, не відбулися, а тому суд оцінює критично покази зазначених свідків.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 його було обрано головою зборів від 25 лютого 2010 року, ніхто нікого не ображав на зборах, оскільки він як головуючий слідкував за порядком і не допустив би таких фактів.  Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які теж були присутні на зазначених загальних зборах від 25 лютого 2010 року вказали, що мешканці будинку були незадоволені роботою голови правління, однак образливі викрики ніхто не допускав, а  лише задавали запитання.

Крім того, кожна із сторін по справі надала суду різні протоколи загальних зборів АСББ «Антей» від 25 лютого 2010 року, але в жодному з них не зазначено про те, що із залу від відповідачок по справі лунали на адресу позивачки слова «самозванка», «шахрайка» тощо.

Також, що  стосується факту поширення відносно позивачки негативної інформації з боку відповідачки ОСОБА_7 на загальних зборах АСББ «Антей» від 25 лютого 2010 року, то дане питання було предметом розгляду Смілянським міськрайонним судом за позовом позивачки до ОСОБА_7 та ОСОБА_18, за результатами чого було постановлено ухвалу від 30 квітня 2010 року про затвердження мирової угоди між сторонами по справі. Дана мирова угода не скасована.

Суд вважає недоведеним факт розклеювання відповідачками листівок з інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки, а також розповсюдження відповідачкою ОСОБА_7 інформації щодо того, що «за радянських часів» проти позивачки було порушено дві кримінальні справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, допитані у судовому засіданні за клопотанням позивачки не вказали, що особисто бачили, що саме відповідачки розклеювали листівки з інформацією, яка стосується безпосередньо позивачки по справі та розповсюджували інформацію щодо порушення кримінальних справ відносно позивачки. Покази свідка ОСОБА_21 щодо того, що відповідачка ОСОБА_7 влітку 2008 року сказала їй, що проти позивачки за радянських часів порушувалися кримінальні справи суд оцінює критично, оскільки свідок працює у підпорядкуванні позивачки, товаришує з нею і заявила про факти, які їй відомі ніби-то з 2008 року лише, коли виникли неприязні стосунки між сторонами, як головою правління та платником комунальних послуг.  Інших доказів, позивачкою на підтвердження таких фактів суду не надано.

Що стосується колективних звернень на ім»я Президента України та до правоохоронних органів на дії позивачки, то відповідачки у судовому засіданні заперечили факт підписання таких заяв. Крім прізвищ відповідачок під заявами містяться прізвища та підписи більш, як тридцяти осіб. По даному факту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, перевірка за зазначеними зверненнями триває.

Згідно висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Що стосується вимог позивачок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вважає, що вони не можуть бути задоволені, оскільки зі слів позивачки така шкода виникла внаслідок зазначених дій відповідачок, а тому їх дії мають знаходитися у причинно-наслідковому зв»язку. Оскільки у суді факти розповсюдження відповідачками недостовірної чи такої що порочить честь, гідність та ділову  репутацію позивачки  інформації не знайшли своє підтвердження, вимога позивачки про стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягає до задоволення.    Крім того, позивачкою не доведено, що саме дії відповідачок потягли за собою її захворювання та, як наслідок, лікування, а також спричинили душевні страждання.

Судом неодноразово роз»яснювалося право позивачки на клопотання щодо призначення відповідної експертизи, однак позивачка не забажала ним скористатися. Додані до справи епікрізи не стосуються періодів, у які на думку позивачки,  відповідачки розповсюджували відносно неї негативну та недостовірну інформацію.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вказана конституційна норма кореспондує  ст.. 10 Європейської Конвенції захисту прав людини  та основних свобод , згідно з якою кожна людина має  право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї  без втручання держави  і незалежно від кордонів  (у 1997 році Україна ратифікувала дану Конвенцію).

Крім того, в світлі вирішення даного спору слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини  про особливий підхід до справ за позовами публічних осіб чи осіб, які по»язані з виконанням адміністративних, суспільних функцій, які свідомо домагаються свого відповідального становища, мають одночасно усвідомлювати, що їхні дії і вчинки  торкаються інтересів широкого кола громадськості, їхня діяльність набуває публічності, а тому межі  дозволеної критики щодо них мають бути більш ширшими.     

За таких обставин у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати,  пов'язані з оплатою правової  допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ч.1  ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вимога відповідачки ОСОБА_5 щодо стягнення з позивачки судових витрат понесених нею на правову допомогу адвоката у розмірі 2500 грн., що підтверджується правочином та актом приймання-передачі надання юридичних послуг,  підлягає до часткового задоволення. Суд враховує фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, а саме обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення, необхідність виїзду у відрядження, досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт, характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом, кількість судових засідань,  з урахуванням Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №  590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», а тому вважає за можливе задоволити вимогу відповідачки у розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного, ст. 34, 40 Конституції України, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, ст. 277 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 213, 215 ЦПК,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову  ОСОБА_9  до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про спростування відомостей, що порочать  честь, гідність та ділову репутацію, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 1500 грн. витрат, понесених відповідачкою на правову допомогу адвоката.   

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуюча: