КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2011 № 15/065-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 23.12.2010 року № 186/10
від відповідача: не зявилися
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року
у справі № 15/065-11 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до дочірнього підприємства «Житло-Плюс», м. Бориспіль, Київська
область
про стягнення 107 429,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) до дочірнього підприємства «Житло-Плюс» (відповідач, покупець) про стягнення 107 429,69 грн., з яких 82 890,82 грн. заборгованості за природний газ, поставлений в листопаді–грудні 2009 року, січні-квітні 2010 року на підставі договору № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23.09.2009 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (договір), 7 277,92 грн. пені, 12 966,87 грн. інфляційних втрат та 4 294,08 грн. 3% річних.
Рішенням від 19.07.2011 року господарський суд Київської області визнано недійсним п. 7.10 договору № 06/09-1128 ТЕ - 17 від 23.09.2009 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Дочірнім підприємством «Житло-Плюс». Позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Житло-Плюс» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 82 890,82 грн. боргу, 10 325,66 грн. інфляційних втрат, 4294,08 грн. 3% річних, 975,11 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року по справі № 15/065-11 скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних, пені та визнання недійсним п. 7.10 договору природного газу від 23.09.2009 року № 06/09-1128 ТЕ-17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та пені задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 15/065-11 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В зв’язку з припиненням повноважень судді Гольцової Л.А. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, яким було визначено колегію суддів у складі: Гаврилюка О.М. (головуючий), Майданевича А.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 року матеріали справи господарського суду Київської області № 15/065-11 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: Гаврилюка О.М. (головуючий), Майданевича А.Г., Мальченко А.О. та призначено розгляд апеляційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства «Андріївське» на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року по справі № 15/065-11 на 03.11.2011 о 12:15.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року розгляд апеляційної скарги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року по справі № 15/065-11 відкладено на 17.11.2011 року.
Представники відповідача в судові засідання апеляційної інстанції 03.11.2011 року та 17.11.2011 року не з’явились, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення і просив рішення господарського суду Київської області від 19.07.2010 року скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних, пені та визнання недійсним п. 7.10 договору природного газу від 23.09.2009 року № 06/09-1128 ТЕ-17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та пені задовольнити повністю.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та дочірнім підприємством «Житло-Плюс» було укладено договір № 06/09-1128 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопстачання (договір).
Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу природного газу згідно якого, в силу статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Пунктами 1.1., 2.1. договору передбачено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року в обсязі до 115,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень–25,000 тис.куб.м., листопад–45000 тис. куб.м., грудень–45,000 тис.куб.м.
Відповідно до п. 4.3 договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 3.5.1 договору.
Як вбачається з п. 4.4. договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 договору, є підставою для визначення ціни та вартості. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання–передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу –727,32 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ –827,78 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
У п.11.1 договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, а в частині розрахунків за газ –до повного їх здійснення.
21.12.2009 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та дочірнім підприємством «Житло-Плюс» була укладена додаткова угода № 1 до договору від 23.09.2009 року № 06/09-1128 ТЕ-17 поставки природного газу, згідно з якою пункт 2.1. договору доповнено підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: «2.1.1. постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року газ в обсязі до 163,000 тис.куб. м., в тому числі по місяцях: січень– 48,000 тис. куб. м., лютий–45,000 тис. куб. м., березень–45,000 тис. куб. м., квітень–25,000 тис. куб. м.». Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, а в частині розрахунків за газ–до повного їх здійснення».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору за період з листопада-грудня 2009 року та січня–квітня 2010 року поставив, а відповідачем прийняв природний газ на загальну суму 220 570,82 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач в свою чергу за отриманий за період з листопада-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року природний газ оплачено частково на суму 137680,00 грн., внаслідок чого борг відповідача складає 82890,82 грн.
У відповідності до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Під час розгляду справи судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем були порушені зобов’язання за договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної сплати природного газу.
З огляду на вищевикладене судом першої інстанції вірно встановлено суму основної заборгованості, яка складає 82 890,82 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 12 966,87 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2009 року по квітень 2011 року та 4 294,08 грн. 3 % річних за період з 11.12.2009 року по 13.05.2011 року.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом передбачено право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
При цьому, застосування положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10 325,66 грн. та 3 % річних у розмірі 4 294,08 грн. за весь час прострочення.
Крім того, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» просить суд також стягнути з відповідача пеню на підставі пунктів 7.2, 7.10 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 7 277,92 грн.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що у відповідності до п. 7.10 договору позивачем нарахована пеня в сумі 7 277,92 грн. за період з 13.11.2010 року по 13.05.2011 року, тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача.
Пунктом 7.10 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2011 р. по справі № 21/108-10).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідь до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Оскільки, пункт 7.10. договору поставки природного газу № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23.09.2009 року суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним, на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо неправомірності нарахування позивачем пені за період з 13.11.2010 року по 13.05.2011 року та відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги, а тому доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Таким чином, позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до дочірнього підприємства «Житло-Плюс» правомірно судом першої інстанції задоволено частково.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року у справі № 15/065-11 – слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року у справі № 15/065-11 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 19.07.2011 року у справі № 15/065-11 - залишити без змін.
3. Справу № 15/065-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді