Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-871/2006р. Головуючий у першій
інстанції Санакоєва М.А.
Категорія 33 Доповідач у апеляційній
інстанції Симоненко В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Симоненко В.М.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Колбіної Т.П.,
при секретарі - Маткової С.Г,
за участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 04 травня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Балаклавської районної Ради м. Севастополя, ОСОБА_5, 3-ї особи - ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання меж земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА: Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку площею 896 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, визначення меж земельної ділянки згідно з його площею - 896 кв.м, та зобов'язання ОСОБА_6 перенести огорожу на 119 кв.м, у глиб свої своєї ділянки.
Рішенням місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 04 травня 2006р. у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Балаклавської районної Ради м. Севастополя, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання меж земельної ділянки відмовлено.
Не погоджуюся з рішенням суду позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 04 травня 2006р., постановити нове рішення яким задовольнити позов.
Вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду незаконне і необґрунтоване.
Вказує, що судом не вірно застосована ч. 1,2 ст. 107 ЗК України, необхідно було застосувати ч. З ст. 107 ЗК України, оскільки в матеріалах справи мають місце дані про розмір земельних ділянок, а саме накази радгоспу «Золота Балка». Також вказує, що згідно з ч.З ст.152 ЗК України захист прав громадян
та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання права, суд не взяв до уваги положення п. 7 постанови пленуму ВСУ №7 від 16 квітня 2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» про те, що суд «сам визнає право за позивачем».
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели, що відповідач ОСОБА_6 займає незаконно земельну ділянку площею 119 кв.м., яка на їх думку належить їм, а вимоги про визнання за ними права власності на земельну ділянку площею 896 кв.м, суперечать вимогам ст.107 ЗК України.
З такою думкою суду погоджується судова колегія.
Як встановив суд земельна ділянка по АДРЕСА_1, була виділена ОСОБА_7 згідно наказу №320 від 23.07.1982 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Агрофірма «Золота Балка».
Спірна межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 існувала з моменту передачі у користування земельних ділянок, проходить по існуючої огорожі і ніколи межа землі не змінювалась та не оспорювалися, що також підтверджується матеріалами справи, а саме актом від 19.04.2005 року та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8
Згідно ч.ч.1,2 ст.107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використовування ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Згідно з ч.1 ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується позивачами спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку зі володіння ОСОБА_7 не вилучалася і позивачу не передавалася, а тому, відповідно ч.3,5 ст. 116 ЗК України, підстав для передачі ділянки у власність позивача без вилучення ділянки у ОСОБА_7 не має.
Доводи про набуття права власності в порядку ст.119 ЗК України не суперечать ч.2 зазначеної статті, тобто не виникає права без вилучення ділянки.
Із заявою про вилучення земельної ділянки зі володіння ОСОБА_7 позивач не звертався.
При таких обставинах суд вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для передачі ділянки у власність позивача.
З урахуванням наведеного судова колегія не находить підстав для скасування рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючись вищевикладеним, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ч.ч.1,2, ст.107, ст.119 ЗК України, ст.ст.303-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішенням місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 04 травня 2006р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.