^{_______ Апеляційний суд міста Севастополя___________________________________}

Справа № 22ц-872/2006 р.                                                    Головуючий

в 1 інстанції Курнякова Т.А.

Категорія 4 0                                                                             Доповідач апеляційної

інстанції Симоненко В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 серпня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя  в складі:

головуючого                                - Симоненко В.М.

суддів                                            - Колбіної Т.П., Алєєвої Н.Г.

при секретарі                           - Матковій С.Г.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 представників відповідача Пшеничного С.В.,

Пехтеревої К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 26 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в травні 2005 року звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді машиніста тепловозу залізничного цеху ВАТ „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" м. Севастополя.

Свої вимоги мотивував тим, що безпідставно наказами № 99 від 21 березня 2005 р. та від 21 квітня 2005 р. № 150 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та наказом № 3/60 від 22 квітня 2005р. звільнений з посади.

Вважає звільнення проведеним без додержання вимог закону, оскільки роботодавець не зарахував його стаж роботи протягом 25 років на підприємстві та відсутність його вини.

Рішенням місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 26 червня 2006 р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позов задовольнити з тих підстав, що висновки суду про наявність в його діях вини не відповідають фактичним обставинам, не врахований ступень його вини та відповідність стягнення важкості вчиненого.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з тих самих підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти скарги заперечували, оскільки діями позивача підприємству заподіяні значні збитки.

Судова колегія вислухавши позивача, його представника, представників відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з

постановою нового рішення, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач знаходиться в трудових відносинах з відповідачем з 2004 року.

Наказом № 99 від 21.03.2005 р. ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за те, що не забезпечив своєчасну зупинку залізничного потягу при виникненні додаткової завантаженості у зв'язку зі сходом вагону.

Наказом № 150 від 21.04.2005 р. він був звільнений з посади у зв'язку з порушенням п.23 „ТРА станції Золота Балка і маневрових районів" та п.9.1.1 „Інструкції по експлуатації гальм", п.15.24 „Правил технічної експлуатації залізничних доріг України" на підставі п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків.

Звільнення оформлено наказом по відділу кадрів № 3/60 від 22.04.2005 р.

Постановляючи рішення суд виходив з того, що звільнення проведено згідно з вимогами Закону.

Однак з такими висновками судова колегія погодитись не може, оскільки вони суперечать фактичним обставинам.

Згідно з п.З ч.1 ст. 40 КЗпП України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник може бути звільнений лише за систематичне невиконання своїх обов'язків без поважних причин.

При цьому згідно з ч.З ст. 14 9 КЗпП України власник повинен враховувати ступень важкості проступку й заподіяну шкоду, обставини з яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Як вбачається з наказу № 99 від 21.03.2005 р. причиною сходу полувагону був розкол головки рейок в кривої та поширення колії.

Однак, даним наказом не встановлено який робітник несе відповідальність за належний стан рейок, і усю відповідальність покладено на машиніста ОСОБА_1 який не забезпечив своєчасну зупинку потягу при сході вагону з рейок.

Відповідачем не спростовані доводи позивача що між його діями та сходом вагону не має причинного зв'язку, а потяг ним був зупинений як тільки він почув що „щось не так".

Проведений судом першої інстанції експеримент не може бути прийнятий до уваги, бо при цьому виходили з того, що машиніст почув схід вагону в момент сходу та швидкістю 3 км/г, і не були зараховані особисті здібності позивача, обстановка та початкові дані 14.03.2005 р. (арк.с.89), пояснення позивача, що він „почув схід" не одразу, а трохи пізніше, що й призвело до руху потягу ще 25 м з місця сходу.

Інших доказів відповідач не представив.

Крім того, згідно з п.12.24 „Інструкції по руху потягів при маневрової роботі" відповідальність за збереження рухового потягу несе складач потягів ОСОБА_3 Даний факт також підтверджений сторонами в судовому засіданні.

При таких обставинах сигнал про порушення рухового потягу повинен був подати укладач ОСОБА_3

Доказів про подачу такого сигналу відповідачі не представили.

При таких обставинах суд вважає, що в діях позивача відсутні ознаки дисциплінарного проступку, а тому наказ № 99 від 21.03.2005 р. підлягає скасуванню.

Оскільки в діях позивача відсутні ознаки систематичності порушень обов'язків, а також свої обов'язки він не міг належним чином виконати у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків іншими працівниками, суд вважає що звільнення проведено не відповідно фактичним обставинам, без врахування важкості проступку та не відповідає вимогам Закону.

Позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням відшкодування втраченого заробітку.

Середня місячна заробітна плата позивача (арк.с.66) перед звільненням складала 869,27 грн. (830,90 грн. + 907,63 грн.) : 2), середня заробітна плата в день ~ 36,2 грн.

Строк вимушеного прогулу по 17.08.2006 р. = 15 місяців 17 днів. У зв'язку з чим підлягає стягненню 13039 грн. (869,27 х 15 днів) + 615,4 грн. (36,2 х 17 днів) = 13654,41 гривень.

В порядку ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 136 грн. 54 коп.

Керуючись ст.303-313 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 26 червня 2006 року скасувати.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді машиніста тепловозу залізничного цеху ВАТ „Балаклавського рудоуправління ім. О.М. Горького" м. Севастополя з 22.04.2005 р.

Стягнути з ВАТ „Балаклавського рудоуправління ім. О.М. Горького" м. Севастополя на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу 13654 грн. 41 коп., а також судовий збір у розмірі 136 грн. 54 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 869,27 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.