донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2011 р.           справа №17/90

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В.

суддівБойко І.А., Гези Т.Д.

при секретарі                   Пеленовій О.О.

за участю представників сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м.Артемівськ, Донецька область

на рішення  

господарського суду Донецької області

від20.06.2011р. (повний текст підписано 21.06.2011р.)

по справі№ 17/90 (суддя Татенко В.М.)

за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6, м.Сокаль, Львівська область

доСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м.Артемівськ, Донецька область

простягнення 7300,00грн.,

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі  № 17/90 позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6, м.Сокаль, Львівська область про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м.Артемівськ, Донецька область про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 7300,00грн. задоволені повністю.

          Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі № 17/90 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи, та вважає за необхідне залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія ШАБО»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки виконання ухваленого рішення стосується прав та інтересів зазначеного Товариства.

Позивач надав до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 15.09.2011р., в якому проти вимог скаржника заперечує, посилаючись на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склались між сторонами, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Крім того, у заяві від 15.09.2011р. Позивач просить слухати справу у його відсутність.

Представник скаржника у судове  засідання  не з’явився, причину неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, зважаючи на те, що неявка без поважних причин у судове засідання представника скаржника не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, а повний текст постанови направляється учасників процесу в установленому порядку.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

16 лютого 2010р. між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 (Експедитор) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_6 (Перевізник) був укладений договір-доручення за № 54 на транспортне обслуговування (далі за текстом –договір), згідно пункту 1.1. якого предметом взаємовідносин, що виникають між Експедитором та Перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів та пов’язаних з цим різного виду послуг транспортними засобами Перевізника за транспортними замовленнями Експедитора.

Згідно п.8.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

За умовами договору Перевізник (позивач) зобов’язався організовувати перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до транспортних замовлень Експедитора (відповідача), а Експедитор зобов’язався здійснювати всі розрахунки з Перевізником в повному обсязі та в строки, передбачені умовами даного договору (п.3.1.2., п.3.2.11. договору).

Вартість перевезення вантажів та інших послуг підтверджується в окремих транспортних замовленнях Експедитора, які є невід’ємною частиною договору (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту отримання Експедитором оригіналів рахунку, CMR, актів виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в транспортному замовленні.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

          Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2010р. на виконання умов договору між сторонами було узгоджено замовлення за № 54 на здійснення перевезення, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажів за маршрутом Житомир-3, Луцьк-2. Замовлення підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, при цьому зазначено, що сторони з умовами перевезення згодні.

          В пункті 5 зазначеного замовлення сторони узгодили вартість перевезення –7300,00грн., яку Експедитор, згідно пункту 5.2. замовлення, повинен оплатити за фактом вивантаження вантажу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач, прийняті на себе зобов’язання з перевезення вантажу, згідно замовлення, виконав, здійснивши перевезення власним автомобілем «Вольво»реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп реєстраційний номер 13531ТН, а саме:

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132599 на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1);

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132508 на адресу ТОВ «Полісся - Продукт»(м.Житомир, вул.Кооперативна, 12);

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132507 на адресу ТОВ «Полісся - Продукт»(м.Житомир, вул.Кооперативна, 12);

- за товарно-транспортною накладною 17.02.2010 року серії 01ААБВ               № 132510 на адресу ТОВ «Полісся - Продукт»(м.Житомир, вул.Баранова, 88);

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132511 на адресу ТОВ «Полісся - Продукт»(м.Житомир, вул.Баранова, 88);

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132505 на адресу ТОВ «ТД «АВАНТА»(м.Луцьк, пров.Дорожний, 4);

- за товарно-транспортною накладною від 17.02.2010 року серії 01ААБВ № 132505 на адресу ТОВ «ПАККО ХОЛДИНГ»(м.Луцьк, вул.Карбишева, 1).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростований факт вивантаження вантажу у пунктах призначення у період 19 –22.02.2011р.

Обов’язок сплатити послуги за договором виник у Експедитора за фактом вивантаження вантажу, а отже виставлення Перевізником рахунку на оплату             не є обов’язковим для здійснення оплати за договором. Однак, порушуючи умови договору та п.5.2. замовлення на перевезення, відповідач вартість перевезення своєчасно не сплатив, з приводу чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 7300,00грн.

На момент вирішення спору по суті судом першої інстанції до матеріалів справи Відповідач доказів оплати заборгованості не представив, а тому господарський суд Донецької області дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем наданих позивачем за договором послуг, з боку відповідача виникла заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 7300,00грн.

Судом першої інстанції не прийняті заперечення відповідача відносно того, що з вини позивача була виявлена нестача вантажу, який перевозився, адже: по-перше, ні договором, ані нормами діючого законодавства не встановлено права замовника не сплачувати перевізнику вартість перевезення у разі виявлення недостачі вантажу під час перевезення. Стягнення збитків у зв’язку із недостачею вантажу є самостійною вимогою, не пов’язаною з оплатою вартості перевезення; по друге, вина у недостачі саме фактичного перевізника –позивача у справі належним чином не доведена. Наявність відповідних рішень суду з цього приводу відповідачем не доведена.

          На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія ШАБО»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що виявлення та доведення факту нестачі вантажу не звільняє Відповідача від обов’язку здійснити оплату за договором.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі № 17/90 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м.Артемівськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі № 17/90 –залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 20.06.2011р. у справі № 17/90 –без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий          В.В.Манжур

Судді:          І.А.Бойко

          Т.Д.Геза

Повний текст постанови підписаний 27.09.2011р.

                              Надруковано 5 примірників:

                              1 –у справу

                              1 –позивачу

                              1 –відповідачу

                              1 –ГС Дон.обл.

                              1 –ДАГС

                              ОСОБА_8