Справа № 2-а-4352/2011

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"01" листопада 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого по справі - судді САВЛУК Т.В., розглянувши в порядку письмового  провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни,

                                                                   в с т а н о в и в:

          23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась  з  адміністративним позовом до  суду, відповідно до заявлених позовних вимог просила суд:  визнати дії Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва неправомірними: стягнути з Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії: за 2007 рік - 1442,70 гривень, за 2008 рік –1158,60 гривень, за 2009 рік –1837,80 гривень, за 2010 рік –2597 гривень, за 2011 рік –675 гривень; зобов’язати  Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва виплачувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що  має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01 січня 2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога їй не виплачується, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за  2007 рік - 1442,70 гривень, за 2008 рік –1158,60 гривень, за 2009 рік –1837,80 гривень, за 2010 рік –2597 гривень, за 2011 рік –675 гривень.

На підставі ухвали Дніпровського  районного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року,  позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 30 листопада  2010 року залишено без розгляду.

          Позивач подав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.

            Представник відповідача до суду не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які долучено до матеріалів  справи, просить справу розглядати без участі представника відповідача. (а.с. 18)

          За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам  ч.4 ст. 122 КАС України.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі  з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1  перебуває  на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відмітку в пенсійному посвідченні позивача.  

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення»вказаного Закону останній вступає в силу з 01 січня 2006 року.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

          Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року»від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності з 01 січня 2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року»визнано неконституційним.

          Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09 липня 2007 року.

          Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22 травня 2008 року  за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

          Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»(ст. 6) в редакції 01 січня 2006 року є чинним і підлягає застосуванню.

          Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28 грудня 2007 року були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.

          Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року»щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня, відповідно до положень ст. 152 Конституції України, зазначений закон втратив чинність.

          Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України»від 08 листопада 2005 року.

          Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

           Крім того, відповідно до положень ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році та у 2010 році відповідно встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідним бюджетними програмами.

           Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюються шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01 грудня  2010 року по 31 травня  2011 року, з урахуванням положень ч.2 ст.99 Кодексу Адміністративного судочинства України.

             Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів того, що посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, а також факт протиправного діяння (дій) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсій.

             Зважаючи на те, що положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними та такими, що підлягають застосуванню та виконанню,  однак суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30% надбавку з моменту звернення до суду та в подальшому, оскільки вирішення спору  на майбутнє не передбачено положеннями Кодексу Адміністративного судочинства України.

          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1  до  Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати та виплатити  недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни,  підлягає  задоволенню частково, тому, задовольняючи позов, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва  нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну  надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» за період з 01 грудня  2010 року по 31 травня  2011 року,  з урахуванням раніше проведених відповідачем виплат.

           В порядку ст.94 Кодексу Адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн., які сплачено позивачем за подання даного адміністративного позову до суду, що підтверджуються квитанцією по їх оплату.

          Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.08.1999 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»,  ст.ст.1, 2, 5, 122, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України,  суддя

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про  визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, задовольнити частково.

Визнати  неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва   щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня  2011 року,   відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну  надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни»,  за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня  2011 року , з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий  збір в сумі 03,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

             С у д д я: