Справа № 2-а-6007/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"26" жовтня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді  САВЛУК Т.В.,  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про  визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов’язати призначити  та провести виплати  щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно із ст.ст.39, 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в:

23 вересня 2011 року ОСОБА_1  звернулась  з  адміністративним позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просила суд: «Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно із ст..ст.39, 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправними.  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва провести з 01 квітня 2011 року нарахування та доплату до пенсії ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ч.1, 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно та здійснити доплату неотриманих сум.  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва провести з 01 квітня 2011 року нарахування та доплату до пенсії ОСОБА_1 згідно ч.3 ст.51, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 15 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та здійснити доплату їй неотриманих сум пенсій».

Позивач  ОСОБА_1   подала до суду  заяву про розгляд справи у її  відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі  з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва,  в порядку визначеному ч.3 ст.183-2 КАС України не скористався правом надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку скороченого  провадження, що не суперечить вимогам  ст. 183-2  КАС України.

 Вивчивши матеріали справи,  дослідивши наявні справі докази у їх сукупності, суддя приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

  Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

  Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

  Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, постраждалі внаслідок чорнобильської катастрофи, відносяться до відповідних категорій (1, 2, 3, 4). Цим Законом, в залежності від категорії постраждалої особи, передбачено надання пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомог.

Згідно зі статтею 14 вказаного Закону до 4 категорії осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю (ІУ зона), за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 23 Закону зазначено, що компенсації та пільги громадянам, які віднесені до 4 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надаються на час постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

 Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1  перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, має статус постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 4-ї категорії,  та постійно проживає в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, про що свідчить  довідка видана Погребською сільською радою Броварського району Київської області. (а.с.27)

  Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.

Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п. п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про Державний бюджет на відповідний рік.

У відповідності до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України.  Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Отже, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.

Крім того, слід зазначити, що встановлений  Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України «Про розмір мінімальної заробітної плати»не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 4 , щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до цього втратила чинність і норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині, яка стосується вищевказаного розміру додаткової пенсії особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а ч.3 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" –з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.

Як  роз’яснено в п.5  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд вважає, помилковим посилання відповідача на те, що розмір виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.

Враховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування / перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності невиплати позивачу доплат до пенсії згідно ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі  м. Києва щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно із ст..ст.39, 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При розгляді справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та виниклої заборгованості, суд врахує  положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а також вимоги частини 4 статті 99 КАС України згідно з якою якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень..

             Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

              Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про   визнання дій  неправомірними та зобов’язати призначити та виплатити ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячну доплату до пенсії та додаткову пенсію у розмірах, яка передбачена ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  починаючи з 01 квітня 2011 рок, з урахуванням проведених виплат за ці періоди.

                   Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.

                   Враховуючи викладене, та керуючись  ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 р», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 р»ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,,  ст.ст. 1, 2, 5, 11, 90, 94, 122, 159-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя

п о с т а н о в и в:

                    Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про  визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов’язати призначити  та провести виплати  щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно із ст.ст. 39, 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»задовольнити.

                      Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі  м. Києва щодо відмови призначити та виплачувати   ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до  ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 квітня 2011 року.

                   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі  м. Києва призначити та виплатити ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 15% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 квітня 2011 року,  з урахуванням раніше проведених виплат.

                 Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           С у д д я: