ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
П О С Т А Н О В А
"27" червня 2006 р. Справа № 17/176а
м. Чернігів « 27 »червня 2006р.
Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.
Представника позивача: Катруха В.А. –головний держподатінспектор, дов.241/9/10-100 від 05.04.2006р.
Представника відповідача: не з’явився.
матеріали справи №17/176а
За ПОЗОВОМ: Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі
17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 34
До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан”
17410, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Браниця, вул. Шутова, 9
Про стягнення 1151,36 грн. податкового боргу за рахунок активів
СУТЬ СПОРУ :
ДПІ у Бобровицькому районі пред’явлено позов до ТОВ “Лан” про стягнення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб, а саме 1151,36 грн. пені.
Відповідач відзив на позовну заяву або письмові пояснення суду не надав, представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення поштового відправлення №3080 та №47290 свідчать про вручення ухвали, повістки, копії позову з додатками 18.05.06р.та 15.06.06р. відповідно).
За таких обставин, неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши представника Позивача та дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лан” зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності розпорядженням Бобровицької райдержадміністрації від 28.03.2000р.
ТОВ “Лан” зареєстроване в ДПІ у Бобровицькому районі як платник податків.
Відповідно до Закону України № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р “Про систему оподаткування” Відповідач є платником податків і тому зобов’язаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Ст. 11 названого закону встановлює, що за порушення податкових законів платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.
Згідно з, п.п.5.3.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було подано розрахунок земельного податку за №3597 від 07.05.04р.
Згідно ст.17 Закону України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року N2535-XII (далі Закон №2535), в редакції, чинній на момент подання розрахунку:
“Земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.”
Відповідно до вищевказаного розрахунку, Відповідач мав сплатити до 15.08.04р. та до 15.11.04р. по 15170,22 грн. земельного податку.
18.08.04р. Відповідачем було сплачено згідно платіжного доручення №19 від 17.08.04р. 15170,22грн. земельного податку.
30.08.05р. ТОВ “Лан” подано уточнюючий розрахунок земельного податку №365, яким зменшено податкове зобов’язання на 15173,97 грн.
З урахуванням викладеного та на підставі ст.16 Закону №2181, Позивачем Відповідачу нарахована пеня по земельному податку з юридичних осіб за період з 31.12.04р. по 30.08.05р. в сумі 1151,36 грн., яку Позивач просить стягнути за рахунок активів Відповідача.
Разом з тим, п.п.16.1.1., абз. “а” п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону №2181 передбачено наступне.
16.1.1. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
16.1.2. Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання, як має місце в даному випадку (податковий розрахунок Відповідача), платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.
Таким чином, однією з умов застосування пені, відповідно до абз. “а” п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону №2181, є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом.
Проте, як зазначено вище строки сплати податку на землю встановлюються не Законом №2181, а ст.17 Закону №2535.
Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у Позивача були відсутні правові підстави розповсюджувати дію ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на дані правовідносини.
Враховуючи не доведення Позивачем законності та обґрунтованості нарахування Відповідачу пені за несвоєчасну сплату земельного податку, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
1. В позові відмовити повністю.
2. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 27.06.2006р.
Суддя І.В. Кушнір