ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" листопада 2011 р.                                       Справа  № 5008/1576/2011

 12/5008/1576/2011   12177/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”,                 с. Оноківці Ужгородського району

до відповідача комунального підприємства „Міськсвітло”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 157 381,50 грн. (в т. ч. 154 025,31грн. - основного боргу за спожиту активну електроенергію; 1 774,40 грн. –3% річних та 1 581,79 грн. –інфляційних збитків).

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –ОСОБА_1., (представник за довіреністю № 241 від 20.10.2011 року)

Від відповідача –ОСОБА_2., (представник за довіреністю від 08.11.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району до комунального підприємства „Міськсвітло”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 157 381,50 грн. (в т. ч. 154 025,31грн. –основного боргу за спожиту активну електроенергію; 1 774,40 грн. –3% річних та 1 581,79 грн. –інфляційних збитків).

         Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені  ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Відповідач та його представник заперечують позовні вимоги з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 11164/20111 від 10.11.2011 року), зокрема, через сумніви чинності договору № 316 від 14.06.1999 року                      (з додатками) укладеного між сторонами, тоді як не заперечено факт отримання електроенергії від позивача та визнано відповідачем в судовому засіданні часткову сплату спожитої електричної енергії, проте ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надано.

          Представник позивача у судовому засіданні спростувала заперечення відповідача щодо вищевказаного договору, посилаючись на рішення судів (що вступили в законну силу), зобов’язання на яких ґрунтувались на договорі               № 316 від 14.06.1999 року.

          Водночас, в судовому засіданні сторони не заперечили можливість добровільного врегулювання спору, проте представник відповідача визнавши факт отримання електроенергії заперечує розмір боргу.

          За таких обставин розгляд справи належить відкласти на пізніший термін з метою отримання додаткових доказів в обгрунтування вимог і заперечень сторін.

          Керуючись ст.ст. 4, 33, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.  Розгляд справи відкласти та призначити на "17" листопада 2011 р. о 11:30 в кабінеті № 407.

2.          Зобов’язати сторони провести звірку взаєморозрахунків шляхом складення спільного акту(ів) окремих контррозрахунків, для чого уповноваженому представнику позивача прибути на місцезнаходження відповідача. Акт(и) надати суду.

3.          Зобов’язати позивача надати суду:

-          письмове реагування на відзив на позов з пояснення щодо п. 15 договору;

-          акти про використану електроенергію, підписані відповідачем;

     -   докази часткової сплати використаної електроенергії відповідачем;  

     -   оригінал договору № 316 від 14.06.1999 року.

       У разі добровільного врегулювання спору між сторонам -  суду надати докази такого врегулювання.

         Визнати явку уповноважених представників сторін у судове засідання –на власний  розсуд.

          Неявка сторін в судове засідання не являється правовою перешкодою для розгляду справи по суті (ст. 75 ГПК України).

Звернути увагу сторін на те, що відповідно до п.5 ст. 83 ГПК України  господарський суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

        Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.