ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
РІШЕННЯ
Іменем України
07.11.2011Справа №5002-25/4193-2011
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком», вул. Юр'ївська, 17, м. Харків, 61001
до відповідача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 6 380,03 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача – ОСОБА_1., дов. №01/11-11 від 01.11.2011, представник
від відповідача – не з’явився
Обставини справи:
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6 380,03 грн., у тому числі: сума основного боргу – 5 923,97 грн., сума пені – 456,06 грн., позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором №298/02 від 02 листопада 2010 року.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач жодного разу у судове засідання не з’явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду АР Крим про відкладення розгляду справи від 18.10.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що фізична особа-підприємець Мустафаєв Мустафа Ебазерович був належним чином повідомлений про час та місце розгляду господарської справи.
Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –
встановив:
02 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» та фізичною особою-підприємцем Мустафаєвим Мустафою Ебазеровичем був укладений договір №298/02, пунктом 1.1. якого встановлено, що продавець зобов’язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що покупець зобов’язується прийняти та сплатити його вартість в термін та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 4.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Згідно пункту 4.2. договору, інформація по обсяги реалізації покупцем придбаного за договором товару та його залишках надається продавцю до 5-го робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, у вигляд письмового звіту.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунок за товар, що постачається за договором, здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту про реалізований товар, придбаний за договором.
У разі ненадання письмового звіту в строки, що передбачені пунктом 4.2. договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість всього поставленого, але неоплаченого товару, до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт, (пункт 4.4. договору).
Позивач в позовній заяві посилається на те, що звіт про обсяги реалізації придбаного за договором товару та його залишках, покупцем представлені не були.
Позивачем був переданий відповідачу товар по договору №298/02 за видатковими накладними РН-0008514 від 05.11.2010 в сумі 2750,10 грн., РН-000815 від 05.11.2010 в сумі 1096,86 грн., РН-0009880 від 26.11.2010 в сумі 427,55 грн. та РН-0000812 від 20.01.2011 в сумі 1713,84 грн., (а.с. 13-20).
Однак, позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач здійснив оплату отриманого від позивача товару частково, лише в сумі 64,38 грн., у зв’язку із чим, за ним сформувалась заборгованість за договором №298/02 в сумі 5 923,97 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 5 923,97 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено що, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 456,06 грн. пені.
Згідно п. 6.3. договору у разі порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю за кожен день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом термін прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, суд погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мито та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 листопада 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (вул. Юр'ївська, 17, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 30590731, банківські реквізити: р/р 26008201309311 в ПАТ «ОТП БАНК», м. Київ, МФО 300528) заборгованість у сумі 6 380,03 грн., у тому числі: сума основного боргу – 5 923,97 грн., сума пені – 456,06 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (вул. Юр'ївська, 17, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 30590731, банківські реквізити: р/р 26008201309311 в ПАТ «ОТП БАНК», м. Київ, МФО 300528) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.