Справа № 22-948 Головуючий в 1 інстанції - Мичка І.М.
Доповідач - Шимків С.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області
у складі: головуючого судді - Буцяка З.І.
суддів - Ковалевича С.П., Шимківа С.С.
при секретарі - Івановій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
встановила:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 31 травня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 15897 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Судом не враховано, що постановою Костопільського районного суду від 29 грудня 2005 року провадження по справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв"язку з недоведеністю його вини та відсутністю складу адміністративного правопорушення. У зв"язку з цим відсутні підстави для відшкодування ним матеріальної та моральної шкоди.
Суд дійшов помилкового висновку про його вину у виникненні ДТП.
Крім того, судом порушено вимоги ст. 109 ЦПК України, згідно якої позови до фізичної особи подаються у суд за місцем її проживання.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, жим суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виконавши у повному обсязі вказані вимоги закону, виходив з того, що відповідач 13 лютого 2005 року біля 14 год. 20 хв. на авто дорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів поблизу с. Городище, керуючи автомобілем марки "Фольксваген-Пасат" д.н.з. НОМЕР_1не справився з керуванням і допустив зіткнення з автомобілем "Форд-Транзит" д.н.з. НОМЕР_2під керуванням позивача ОСОБА_2.
В прямому безпосередньому причинному зв"язку з виникненням даної ДТП та наслідками, що наступили, перебуває грубе порушення відповідачем п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що постановою органу дізнання від 08 квітня 2005 року відносно відповідача відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. В його діях визнано склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова є в законній силі, ОСОБА_1 не оскаржувалася.
Суд дійшов правильного висновку про винність відповідача у вчиненні дорожно-транспортної пригоди.
Порушення позивачем ОСОБА_2 правил дорожнього руху не встановлено. Відповідний протокол відносно нього не складався.
Покликання ОСОБА_1 на те, що постановою Костопільського районного суду від 29 грудня 2005 року провадження у справі про вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому він не може нести відповідальність за заподіяння шкоди позивачам, апеляційним судом не приймаються.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд дав оцінку зазначеній постанові про адміністративне правопорушення на загальних підставах з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності.
Жодні докази, у тому числі і постанова суду в адміністративній справі, не мають для суду наперед встановленої сили.
Згідно п. 5 висновку № 02227 судової автотехнічної експертизи дослідження механізму ДТП від 26 серпня 2005 року позивач ОСОБА_2 мав технічну можливість шляхом гальмування зупинитися до місця зіткнення, при умові, якщо він міг побачити з віддалі 100-120 метрів, що зустрічний автомобіль "Фольксваген-Пасат" під керуванням відповідача стало заносити і ОСОБА_1 своєчасно прийняв міри для зупинки свого транспортного засобу.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 побачив, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 почало заносити на відстані 50-60 метрів від нього і саме він вжив всіх передбачених Правилами дорожнього руху заходів до уникнення ДТП.
Частиною 3 ст. ПО ЦПК України встановлено, що позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред"являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.
Внаслідок ДТП позивачка ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.
Із заявлених нею позовних вимог видно, що вона ставить питання про відшкодування шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я.
У зв"язку з цим, покликання апелянта на порушення судом ст. 109 ЦПК України є надуманими.
Розмір стягнутої місцевим судом матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Здолбунівського районного суду від 31 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.