Справа № 22 а-1013-2006 p.    Головуючий суддя 1 інстанції:Зозуля Г.М.

Суддя-доповідач : Демянчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року                                                            м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича B.C.

суддів : Демянчук С.В., Шимківа С.С.

при секретарі: Чалій Н.О. з участю сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду від 05 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Демидівського районного суду від 05 червня 2006 року позовня вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 500 гривень судових витрат, понесенех на правову допомогу.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 вказують на його незаконність. Вважають, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають її обставинам.

Вказують, що судом не враховано при визначенні розміру моральної шкоди, що вони, є особи соціально незахищені \ ОСОБА_1 є людиною похилого віку, а ОСОБА_3 малолітньою\, тому стягнення в рахунок відшкодування по 250 грн. не відповідає наслідкам, які наступили в результаті протиправних дій відповідачки і не відповідають вимогам справедливості. Вважають за правильне визначити їм розмір моральної шкоди в сумі по 2000 грн. кожному з позивачів.

Просили рішення суду змінити, постановити нове про стягнення на користь позивачів по 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_4 вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

В  апеляційному  суді  представник  ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити. Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог , заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судо норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи беззаперечно вбачається, що відповідно до постанови Демидівського районного суду від 08.07.2995 року, яка є чинною, ОСОБА_4 03.05.2005 року о 16 год у приміщенні магазину АДРЕСА_1 Демидівського району образила і нанесла ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я. Дані встановлені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болі та страждання, які зазнали позивачі в зв"язку з ушкодженням здоров"я, у душевних стражданнях, які вони зазнали в зв"язку з протиправною поведінкою щодо цих осіб.

Ст. 1167 ЦК України передбачається, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Перевіривши надані сторонами докази в частині вимог про стягнення моральної шкоди, які були предметом дослідження суду першої інстанції відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що винними діями відповідачки позивачам було завдано моральну шкоду, поскільки мало місце спричинення тілесних ушкоджень, та в зв"язку з чим вони понесли душевні страждання.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що на заслуговують на увагу доводи позивачів про неправильне визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди. Так, суд цілком обґрунтовано, виходячи з засад розумності і справедливості, дійшов висновку про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди в сумі по 250 грн. кожному з позивачів, що на думку суду буде відповідати тому характеру, обсягу і глибині душевних страждань , яких зазнала позивачі неправомірними діями відповідачки, при цьому враховуючи характер правопорушення, відношення відповідачки до скоєного, матеріальний стан останньої, яка є пенсіонеркою, людиною похилого віку.

Так як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права , та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Демидівського районного суду від 05 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею чинності.