Справа №22-1045                     Головуючий у 1 інст. Олійник П.В.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів   Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання  Томашевській І.М.

З участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від ЗО червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири,

встановила:

Рішенням Костопільського районного суду від ЗО червня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд послався в своєму рішення на норми сімейного та процесуального права, які не передбачають підстав для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності.

Таку підставу передбачає лише ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. З ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним судового рішення.

Оскільки позивачка такої заяви суду не подавала, суд на його думку не мав права застосовувати з власної ініціативи строк позовної давності.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив оскаржуване рішення скасувати і

ухвалити нове рішення про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

Відповідачка просила апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 серпня 1987 року по 12 березня 2001 року. Під час шлюбу отримали двохкімнатну кооперативну АДРЕСА_1 м. Костопіль.

З 2000 року позивач у спірній квартирі не проживає оскільки, відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.

Згідно ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Про порушення свого права ОСОБА_1 довідався у 2000 році, а з позовом до суду звернувся у квітні 2005 року, тобто з пропуском встановленого СК строку.

Поважних причин для поновлення пропущеного строку суд не встановив і позивач їх не навів.

Доводи позивача про те, що суд мав застосувати ст. 267 ЦК України про наслідки спливу строку позовної давності не заслуговують на увагу оскільки, спірні правовідносини, що виникли між подружжям регулюються нормами СК України, і стаття 72 СК в цих правовідносинах є спеціальним Законом.

Враховуючи, що справу судом першої інстанції вирішено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду наведених у рішенні підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Костопільського районного суду від 30 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалоб, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.