РІШЕННЯ                                  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-324/11

09.11.2011 року  Кіровоградський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого- судді Терещенко Д.В.

при секретарі-Васильченко Ю.С.,Дорошенко І.М.

в відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді розглянувши позов  ПП “ПАС” до ПАТ “Альфа-Банк”,ОСОБА_2,ОСОБА_3  про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ :

          Позивач звернувся до суду з позовом  про визнання договору поруки та  доповнень до нього недійсними.

          Представник позивача в судовому засіданні в обгрунтування своїх вимог зазначив підстави для визнання  договору  недісним,а саме  в зв"язку з тим,що в договорі поруки не зазначені істотні умови договору, кредитний договір між банком та  ОСОБА_2 укладений в іноземній валюті, а ПП "ПАС" не мало права виступати поручителем у даному договорі.

          Крім того, в п.4.4 договору зазначено, що всі спори вирішуються в постіно дійочому третьейському суді,що також  на думку позивача суперечить закону.

          Також  представником позивача зазначено,що  додаткову угоду до договору поруки від 23.06.2008 року директор підприемства ОСОБА_3 взагалі не підписувала.

          Представник  відповідача ПАТ “Альфа-Банк” позовні вимоги не визнав та дав пояснення  по обставинам справи.

          ОСОБА_3 просила задовольнити позов.Підтвердила,що додаткову  угоду до договору поруки від 23.06.2008 року,як директор підприємства "ПАС" не укладала та не підписувала.

          ОСОБА_2  подав письмову заяву в якій просив справу розглядати без його участі.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Судом встановлено, що між  ПАТ “Альфа-Банк”та ОСОБА_2 21.04.2008 року укладено рамкову угоду №SMERS00925 про відкриття кредитної лінії на загальну суму 450000 доларів США на умова які зазначені в договорі.

          21.04.2008 року між ПАТ “Альфа-Банк”та ПП "ПАС" укладено договір поруки № SMERS00925/2, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по борговим зобов’язанням боржника ОСОБА_2, які витікають з умов кредитного договору в повному обсязі.

          22.04.2008 року між ПАТ “Альфа-Банк”та ПП "ПАС" укладено додаткову угоду до договору поруки, згідно якої поручитель відповідає за зобов"язаннями ОСОБА_2 за договорами траншу від 21 та 22.04.2008 року. Договір підписаний уповноваженою особою ПАТ “Альфа-Банк” та також містить підпис від імені директора ПП "ПАС" ОСОБА_3 (в графі директор). Факт підписання договору поруки позивачем не заперечується.

          23.06.2008 року між ПАТ “Альфа-Банк”та ПП "ПАС" укладено додаткову угоду до договору поруки, згідно якої поручитель відповідає за зобов"язаннями ОСОБА_2 за договорами траншу від 21.04, 22.04, та 23.06.2008 року. Договір підписаний уповноваженою особою ПАТ “Альфа-Банк” та також містить підпис від імені директора ПП "ПАС" ОСОБА_3 (в графі  директор та поручитель). Факт підписання договору поруки позивачем  заперечується.

          Згідно висновку судово –почеркознавчої експертизи № 3876/02 від 12.10.2011 року, встановлено, що підписи після слів «директор»на додатковій угоді до договору поруки від 23.06.2008 року –виконані не  ОСОБА_3, а іншою особою .

          З огляду на вище наведене вбачається, що відповідач   ОСОБА_3не підписувала додаткову угоду до договору поруки від 23.06.2008 року, а тому не брала на себе зобов`язань боржника, що випливають за договором траншу від  23.06.2008 року.

          Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, між юридичними особами.

          Згідно з ч. 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

          Відповідно до ст. 215 ч.1, ч.3 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

          Відповідно до ст. 236 ч. 1 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

          Згідно ст. 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Оскільки позивачем доведено, що  директор ПП "ПАС" ОСОБА_3   додаткову угоду до договору поруки від 23.06.2008 року не підписувала, а вищезгадана  угода укладена невідомою особою, яка підробила  її підписи, суд вважає, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки невідома особа не збиралась виконувати обов`язки додаткової угоди за договором поруки та оскільки вільного волевиявлення учасника даного правочину ПП "ПАС" не було, додаткова угода до договору поруки від 23.06.2008 року - є недійсною.

          Вирішуючи питання про визнання договору поруки від 21.04.2008 року  та додаткової угоди  від 22.04.2008 року недійсними суд вважає,що в  цій частині позовні вимоги підлягають відхиленню

          Відповідно до вимог ст. 553 ч. 1 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

          Позивачу було відомо про всі умови кредитного договору укладеним  між ПАТ “Альфа-Банк” та  ОСОБА_2 В договорі поруки  зазначені всі необхідні істотні умови.

          В п.4.1 договору поруки вказано,що сторони договір уклали на добровільних засадах,який відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов"язань і тому ствердження позивача про недійсність договору поруки від 21.04.2008 року та додаткової угоди до нього від 22.04.2008 року  є надумані і не заслуговує у суду уваги.

          Судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача в межах задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст.202-205, 207, 215-217, 236, 509, 526, 533,553 ЦК України ст.10,11,88,209,213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов  ПП “ПАС” до ПАТ “Альфа-Банк”, ОСОБА_2,ОСОБА_3  про визнання недійсним договору поруки №SMERS00925/2  від 21.04.2008 року та доповнень до нього  від 22.04.2008 року та 23.06.2008 року задовольнити частково.

          Визнати недійсним додаткову угоду до договору  поруки №SMERS00925/2  від 21.04.2008 року укладену  між ЗАТ “Альфа-Банк” та ПП “ПАС” 23.06.2008 року.

          Стягнути з ПАТ “Альфа-Банк” на користь ПП “ПАС” судові витрати по справі в сумі 45 грн.50 коп.

          В іншій частині позову-відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом 10 днів.

Суддя  ”підпис”

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду                                    Терещенко Д.В