Справа № 2-а-2192/11

                                                            ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "04" липня 2011 р.                                                                   смт. Томашпіль                 

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Ставнійчук В.С. розглянув у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, –

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) посилаючись на те, що є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі.

ОСОБА_1 вказує, що згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а також згідно ст. 51 Закону має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі п’ятнадцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Про те, ОСОБА_1 зазначає, що вказані виплати у встановлених розмірах відповідач не нараховує та не виплачує.  

Відповідач управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало та надіслало до суду письмові заперечення з яких убачається, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю нараховується, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі п’яти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а підвищення до пенсії, що передбачене ст. 39 Закону, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності  суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4). Позивачка ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, що віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно Постанови КМ УРСР № 106 від 23 липня 1991 року.

Позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі  № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку доплати до пенсії пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, є мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія за віком розмір якої, згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При вирішенні спору суд  виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при призначенні та нарахуванні доплати до пенсії пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров»ю, що передбачені Законом, необхідно керуватися статтями 39, 51 Закону, а не правилами постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Згідно викладеного підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій.

Сторін звільнено від оплати судових витрат, а тому вони підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 158, 161-163, 183-2, 186, 256 КАС України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  доплати до пенсії та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно статей  39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період починаючи з 25 листопада 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  , як громадянці, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та п’ятнадцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, що встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 25 листопада 2010 року та до припинення такого права.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанову допустити до негайного виконання.  

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                              Суддя:В. С. Ставнійчук