УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів
за участю прокурора Коротких О.А. та Школярова В.Ф.,
Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а:
цим вироком засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого 6 грудня 2000 року
за ч. 2 ст. 144, ст. 180 КК України
(в ред. 1960 року) до позбавлення волі
на строк 2 роки з конфіскацією майна
за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судимого,
за ч. 3 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за те, що вони 3 лютого 2008 року, приблизно о 12 год. 45 хв. у с. Ходорківцях, за попередньою змовою з невстановленою особою, придбали у неї з метою збуту таблетки «екстазі» в кількості 491 шт., які містили 15,3216 г особливо небезпечної психотропної речовин – 3,4 – метилендіоксиметамфетамін (далі – МДМА). Під час руху на автомобілі ВАЗ–21099, під керуванням ОСОБА_5, ОСОБА_6 передав останньому 10 таблеток «екстазі», які містили 0,3106 г. МДМА, а решту Ї 481 таблетку, які містили 15,011 г. МДМА зберігав при собі до моменту їх затримання та вилучення у них вказаних таблеток цього ж дня працівниками міліції.
У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особам засуджених та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Також зазначає, що зберігання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 великої кількості психотропних речовин свідчить про наявність умислу на їх збут.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та роз’яснень, що містяться у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у співставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону і формулюванні висновку про їх відповідність.
Проте, перевіркою матеріалів справи встановлено, що цих вимог закону судом дотримано не було.
Так, органами досудового слідства ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було пред’явлено обвинувачення у тому, що вони 3 лютого 2008 року приблизно о 12 год. 45 хв., за попередньою змовою з невстановленою особою незаконно придбали, зберігали та перевозили з метою збуту 491 таблетку «екстазі», які містили 15,3216 г особливо небезпечної психотропної речовиниЇ3,4 метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), що є особливо великим розміром ( т.6 а.с. 76-97, 107-108).
Отже, згідно вказаного обвинувачення, органи досудового слідства дійшли висновку про те, що цей злочин, пов’язаний з незаконним обігом психотропних речовин, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, в особливо великих розмірах.
З огляду на вирок, сформулювавши обвинувачення, яке визнано доведеним, суд також дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вчинили цей злочин, пов’язаний з незаконним обігом психотропних речовин, за попередньою змовою, з метою збуту і в особливо великих розмірах.
Проте, обґрунтовуючи свій висновок щодо юридичної кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд у мотивувальній частині вироку зазначив про необхідність кваліфікації дій: ОСОБА_5 за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання і перевезення психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту, а ОСОБА_6 Ї за ч.3 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин в особливо великих розмірах без мети збуту.
Отже, співставляючи ознаки встановленого судом злочинного діяння вчиненого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ознаками діяння, за якими їх засуджено, судом допущено певні протиріччя, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а відтак і безумовною підставою для скасування судового рішення.
Крім того, як убачається з вироку, обґрунтовуючи свої рішення щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно за ч.2 ст. 309 і ч.3 ст. 309 КК України, суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо винуватості засуджених у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КПК України.
Проте, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи і є передчасним, оскільки суд не навів у вироку переконливих доводів, які б спростували докази обвинувачення.
До того ж, суд кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин у великих розмірах, масою МДМА 0,3106 г без мети збуту, тоді як відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 1 серпня 2000 року № 188 ( у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 липня 2010 року № 634, таблиця 2 ) великим розміром МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетаміну) вважається розмір від 1, 5 г до 15, 0 г.
Поза увагою суд першої інстанції залишив і роз’яснення, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 року, згідно яких, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.
Заслуговують на увагу і доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання.
Так, посилання у вироку на те, що, призначаючи засудженим покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними діяння та дані про особи винних, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого ними суспільно небезпечного злочину, пов’язаного з незаконним обігом психотропних речовин.
Крім того, мотивуючи рішення про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, а ОСОБА_6 Ї більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, за вчинені ними злочини, суд послався на те, що ОСОБА_6 фактично визнав свою винуватість та щиро розкаявся, ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, обоє засуджених позитивно характеризуються за місцем проживання.
Однак зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив, тому його рішення про необхідність призначення засудженим саме такого покарання належним чином не вмотивовано.
Даних про те, що ОСОБА_6 визнав свою винуватість та щиро розкаявся у вчиненому, в матеріалах справи немає.
За таких обставин призначене засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання слід вважати м’яким, таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину.
Тому зазначене судове рішення щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справаЇнаправленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати наведене вище і перевірити інші доводи касаційної скарги прокурора. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, то покарання їм має бути визначено з дотриманням положень, передбачених ст. 65 КК України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394Ї396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити .
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.
с у д д і
Глос Л.Ф. Коротких О.А. Школяров В.Ф.