У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого Бондаренко Н.В.,
суддів Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
з участю секретаря судового засідання Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину і утримання дитини,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Рівненського районного суду від 25 травня 2011 року позов задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Неповнолітню дитину – сина ОСОБА_4 залишено на виховання матері.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 лютого 2011 року і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 09 лютого 2011 року і до досягнення дитиною, сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 20 серпня 2012 року.
Рішення в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину допущено до негайного виконання.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, вважає рішення в частині стягнення аліментів на утримання позивачки незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що не згідний платити аліменти на утримання дружини, оскільки вважає, що позов в цій частині заявлений безпідставно. Доводить, що ОСОБА_2 під час шлюбу вела аморальний спосіб життя та у відповідності до ч. 5 ст. 75 Сімейного кодексу України не має права на утримання її відповідачем.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки, місцевий суд правильно виходив з того, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 84 СК України має право отримувати від ОСОБА_1 матеріальну допомогу і останній може її надавити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що сторони з 10 березня 2009 року перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син ОСОБА_4.
Справа 22-1429-11р. Головуючий у 1 інстанції Остапчук Л.В.
Доповідач : Бондаренко Н.В.
Рішенням Рівненського міського суду від 25 травня 2011 року з відповідача на користь позивачки на утримання дитини стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку на кожну дитину.
Судом встановлено, що сина ОСОБА_4 залишено на вихованні матері –ОСОБА_2
Згідно ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 2 та ч.4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3-х років за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Із урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 84 СК України має право отримувати від ОСОБА_1 матеріальну допомогу.
Із змісту ст. 84 СК України вбачається, що дружина, з якою проживає дитина, може отримувати таку допомогу лише в разі, коли чоловік може її надавати.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач може надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу. На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 працездатна, не є інвалідом і може сама себе утримувати, не спростовують висновків місцевого суду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка веде аморальний спосіб життя, а тому не має права на своє утримання, належними доказами не підтверджені.
Враховуючи, що рішення суду 1 інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ч.1 ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 25 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали, проте можуть бути оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шеремет А.М.