Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Гордійчук С.О., Боймиструка С.В.
з участю секретаря судового засідання Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк»на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи незаконними, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рокитнівського районного суду від 16 червня 2011 позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи незаконними, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконними накази №Э.RO-УВ-2011-16(3) від 13 березня 2011року по Рівненській філії ПАТ КБ «Приватбанк»про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та №Э.RO-УВ-2011-16 п від 13 березня 2011року по Рівненській філії ПАТ КБ «Приватбанк»про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Рокитнівського відділення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків за п.3 ст.40 КЗпП України.
Змінено формулювання причин звільнення з роботи ОСОБА_1 з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків на ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12217,70грн., моральну шкоду в розмірі 500грн. та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 1000грн.
Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 122,18грн. та витрати по ІТЗ в розмірі 120грн.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк»вказує, що рішення місцевим судом постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на те, що банк самостійно вніс зміни до наказу від 13.03.2011р. в частині формулювання причин звільнення позивача і пропонував останньому з’явитися у філію банку та надати трудову книжку для вчинення записів у ній щодо зміни формулювання причини звільнення. Суд також невірно застосував норми ч.2 ст.235 КЗпП та стягнув середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, відсутні докази про те, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало працевлаштуванню позивача.
Справа №22-1473/11 Головуючий в 1-ій інст.: Єремейчук С.В.
Суддя-доповідач: Бондаренко Н.В.
Зазначає, що місцевий суд неправомірно стягнув з банку у моральну шкоду, оскільки в випадку мала місце технічна помилка, а тому вина банку у заподіянні такої шкоди відсутня.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі покласти на позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд посилався на порушення відповідачем законних прав позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.
Скасовуючи накази про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення та змінюючи формулювання причини звільнення, місцевий суд виходив із того, що в діях ОСОБА_1 не вбачається систематичного невиконання без поважних причин трудових обов’язків, оскільки, відповідач в один і той же день, за один і той же проступок, при відсутності достатніх підстав застосував два заходи стягнення: догану та звільнення.
Суд, присуджуючи середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного формулювання причин звільнення з роботи, вважав його доведеним, що воно перешкоджало позивачу працевлаштуватися на роботу.
З висновками місцевого суду колегія суддів погоджується частково.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ «Приватбанк», з 25.12.2009р. працював керівником Рокитнівського відділення ПАТ КБ «Приватбанк».
02 березня 2011р. ОСОБА_1 сформував та подав до Рівненській філії банку заяву про звільнення за власним бажанням, яка була погоджена з її начальником.
Наказом №Э.RO-УВ-2011-16(3) від 13 березня 2011року по Рівненській філії ПАТ КБ «Приватбанк»на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення стоків передачі справ та в той же день наказом №Э.RO-УВ-2011-16 п його звільнено з посади начальника Рокитнівського відділення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків за п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення зазначено заяву про звільнення, повторне порушення строків передачі кредитних справ та наказ про оголошення догани.
За змістом ст. 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстави, які були зазначені у наказах про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення відсутні, оскільки акти-передачі кредитних справ від позивача до відповідача були підписані директором філії 10.03.2011р. і ОСОБА_1 в один і той же день, за один і той же проступок піддано дисциплінарним стягненням у вигляді догани та звільнення.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували їх, а тому вона в цій частині підлягає відхиленню.
Однак суд не звернув уваги того, що на момент постановлення рішення по справі, ПАТ КБ «Приватбанк»виданий 13.03.2011р. наказ №Э.RO-УВ-2011-16 п про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.(а.с.55).
Зазначені докази позивачем не спростовані, а місцевим судом залишені без оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
В зв’язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що були відсутні правові підстави для зміни формулювання причини звільнення позивача, оскільки його порушене право добровільно відновлено роботодавцем і судовому захисту воно не потребувало.
Із пояснень представника ПАТ КБ «Приватбанк»вбачається, що ОСОБА_1 усно пропонувалося з’явитися до Рівненської філії банку та надати трудову книжку для вчинення записів у ній щодо зміни формулювання причини звільнення. Дану обставину позивач визнав в судовому засіданні і не оспорює.
Згідно з ч. 1 ст. 303, ст. 307 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Із позовної заяви та рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу неправильним формулюванням причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджало його працевлаштуванню.
Ч.3 ст.235 КЗпП України передбачено, що якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доводити ту обставину, що неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню, лежить на позивачеві. Позивач не надав суду доказів, що його звільнення з підстав ст. 40 п.3 КЗпП України перешкоджало працевлаштуванню і зазначив, що такі докази у нього відсутні.
За вказаних обставин апеляційним судом не встановлено правових підстав для застосування ч.3 ст.235 КЗпП України, в зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів прийшла до висновку, що позивачу слід сплатити 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді, а відповідачу- 8 грн.50коп. судового збору.
Враховуючи, що рішення місцевого суду було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309, ст.. 316, ст.317 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2011 року в частині зміни формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 120 (сто двадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк»8(вісім)грн.50коп. судового збору.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді Гордійчук С.О.
Боймиструк С.В.