АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року                                                            М.Хмельницький

Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Ніколової Б.Ю., суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М. при секретарі Коник О.М. з участю:

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, його представника адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1738 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, адвоката ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія судців

встановила:

В червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 14.04.2004 року її мати ОСОБА_4 склала на її користь заповіт, в якому розпорядилась частиною належної їй АДРЕСА_1в м. Кам'янець-Подільському. 14.03.2005 року мати померла і під час оформлення спадщини в нотаріальній конторі вона дізналася, що у відповідача є також заповіт, складений ОСОБА_4 15.01.2005 року на його користь Вказує, що на час складання останнього заповіту її мати ОСОБА_4 важко хворіла, отримувала за призначенням лікарів наркотичні засоби і не могла усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, чим скористався відповідач і примусив її скласти 15.01.2006 року заповіт на його користь. З цих підстав просила задовольнити позов.

Під час розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги і просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 не 15.01.2005 року а 21.01.2005 року.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400 грн. судових витрат, понесених ним у зв'язку з розглядом справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його касувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. На її думку, суд не врахував, що ОСОБА_4 була залежною від прийому знеболюючих ліків, які містять наркотичні засоби, страждала від сильного болю і не усвідомлювала значення своїх дій, однак суд в порушення вимог ст.ст. 230, 231 ЦК України не прийняв вказане до уваги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити з наступних мотивів.

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А.В.                       Справа № 22ц-1738

Доповідач - Ніколова Б.Ю.                                                                 Категорія № 44

Судом вірно встановлені дійсні обставини, дано їм належну оцінку, а його висновки про недоведеність вимог позивачки узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Встановлено, що ОСОБА_4, яка є матір'ю сторін, з 6.03.2003 року по 14.03.2005 року         перебувала під диспансерним наглядом у зв'язку з тяжким захворюванням.

2004                                          року нею було складено заповіт щодо розпорядження належною їй частиною АДРЕСА_1в м. Кам'янець-Подільському на користь позивачки.

2005                                          року ОСОБА_4 склала новий заповіт на зазначену частину квартири на користь відповідача, а 14.03.2005 року вона померла. На час складання цього заповіту ОСОБА_4 була при свідомості, усвідомлювала значення своїх дій, могла керувати ними.

Ці обставини підтверджуються показаннями свідків, матеріалами справи, в тому числі актом посмертної судово-психіатричної експертизи №8, згідно якої ОСОБА_4 на час складання заповіту 21.01.2005 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування призначених їй лікарських препаратів, або ж зниження їх доз не могли вплинути на її волевиявлення.

Оцінивши докази в їх сукупності, у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов правильного висновку про недоведеність вимог позивачки і обґрунтовано відмовив їй в позові.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, узгоджується з матеріалами справи і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308,315, 319 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.