справа №  1-86/11/0303

                                                       В И Р О К

                                     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 року                            Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді                                                            Шумського А.А.

            за участю секретаря                                                             Вишневської Л.Л.

                             прокурора                                                            Лісневської С.К.                             

                              захисника                                                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Іваничі кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, освіта базова середня, учня 10 класу Іваничівською заочної школи, не одруженого, раніше не судимого,

в скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, -

                                                   В с т а н о в и в :

          16 серпня 2011 року приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 навмисно, шляхом розгинання металевої скоби, на якій знаходився навісний замок до вхідних дверей, проник в приміщення житлового будинку ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2 звідки таємно викрав гроші в сумі 1050 грн.

         В судовому засіданні підсудний свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та показав суду, що 16 серпня 2011 року в обідню пору разом із своїм товаришем ОСОБА_4 прогулювались по селу. Проходячи повз будинок ОСОБА_3 , підсудний вирішив зайти до нього тому, що це є його дядько і в той час там проживав його батько. Однак дома нікого не було. Тоді підсудний руками розігнув дріт, яким був зв’язаний ланцюг, на який навісним замком була зачинена хата.

         В середині приміщення в тумбочці ОСОБА_2 знайшов гроші, загорнуті в газету. Він взяв кілька купюр, а решту поклав на місце, так як було. Потім вийшов з хати і скріпив ланцюг, щоб виглядало так,  як було раніше.

         Продовжуючи гуляти по селу, частину коштів витратив на власні потреби, а решту заніс додому. В даний час підсудний збитки відшкодував повністю і просить його суворо не карати.

          Правдивість показань підсудного стверджується показаннями свідків.

          Так, свідок ОСОБА_4 підтвердив, що 16.08.2011 року вони разом із підсудним прогулювались по селу і останній на деякий час заходив на подвір’я до свого дядька ОСОБА_3. Що там робив підсудний,  свідок не бачив, однак після того вони заходили в магазин, де підсудний пригощав його і казав, що гроші він заробив у сусідньому селі.

            Свідок ОСОБА_5 показав суду, що із території  власного подвір’я він бачив біля господарства ОСОБА_3 ОСОБА_4, який стояв  на вулиці .

            Незабаром до нього підійшов ОСОБА_2, який вийшов з подвір’я ОСОБА_3 і хлопці пішли геть.

            Про дану  подію свідок розповів потерпілому в той же день приблизно о 20 годині.

             Свідок ОСОБА_6 показала суду, що пізно ввечері 16 серпня приходив ОСОБА_3, брат її колишнього чоловіка, і запитував її сина чи не викрадав він у нього грошей.

              Наступного дня із таким же питанням приїжджали працівники міліції. Спочатку син всім відповідав, що він нічого не брав, а коли вони поїхали, то зізнався, що взяв в дядька певну суму грошей, які частково потратив і залишилось ще 750 грн.

              Про даний факт свідок повідомила працівників міліції, а син написав зізнання.

              Об’єктивність показань підсудного, свідків стверджується іншими здобутими і дослідженими в судовому засіданні доказами:

-          протоколом заяви про злочин ОСОБА_3 (а.с. 5 )

-          протоколом явки з повинною ОСОБА_2 ( а.с. 6 )

-          протоколом огляду речових доказів: викрадених грошей на суму 750 грн. та шматка газети, в яку були замотані гроші ( а.с. 16 )

       Аналізуючи в сукупності зібрані і досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про доведеність таємного викрадення чужого майна поєднаного із проникненням в житло, скоєного  ОСОБА_2, і кваліфікує його дії за ст.185 ч. 3 КК України.

       При призначенні покарання підсудному суд враховує, що скоєно тяжкий злочин.

       По місцю проживання  підсудний характеризується позитивно. До кримінальної відповідальності  притягується вперше. Добровільно відшкодував заподіяні збитки.

        Не вбачаючи  обставин, які б обтяжували покарання підсудного, до обставин, які пом’якшують покарання, суд відносить з’явлення зі зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування заподіяних збитків.

        На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що слід призначити мінімальне покарання,  передбачене санкцією статті закону за яким підсудний притягується до  кримінальної відповідальності, без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 104 КК України.

         Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд, -         

                                                   З А С У Д И В :

         ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання 3 (три ) роки позбавлення волі.

         На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити засудженого від призначеного покарання за умови, що протягом річного іспитового строку засуджений не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України:

-          попросити публічно пробачення у потерпілого,

-          повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, навчання та праці.

          Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

          Речові докази повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Іваничівський  районний суд.

Суддя                                                                                   А.А. Шумський