Справа № 2-а-3047/11/0311

Категорія 10.3.2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

  13 вересня 2011 року                              Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Токарської І.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом І групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно вимог Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому, як інваліду І групи, повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що відповідачем йому виплачується державна пенсія та додаткова пенсія в розмірах, що не відповідають вимогам вказаного Закону. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії з лютого 2011 року по даний час відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 31 серпня 2011 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача Михайленко Л.І. подала до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказала, що проти задоволення позову заперечують, оскільки пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом І групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом І групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Зазначене встановлено з досліджених судом довідки НОМЕР_1 від 15.06.1999 року, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_2, довідки № 7653 від 10.06.2011 року, пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 1.12.1993 року, повідомлення управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про виплату пенсії ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам I групи, в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.п. 15 п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний   бюджет   України на 2008 рік   та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: ... для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: ... інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що позивач має право на виплату державної пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження  прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

          Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей  8  та  22  Конституції  України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи  людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією  України і чинними законами прав і свобод.

          Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того,  що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки  Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази  керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, № 374 від 28.03.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”, № 894 від 13.07.2004 року „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 1293 від 27.12.2005 року „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, № 654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, № 1252 від 26.11.2009 року „Про недопущення зменшення розмірів пенсій та соціальних виплат, врегулювання окремих питань у зв'язку з прийняттям Закону України від 6 листопада 2009 року „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав, суперечать положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому суд бере до уваги, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року „Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Частиною п’ятою ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

При цьому суд бере до уваги, що дія норм ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 2010-2011 роках не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а зміни, внесені Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата пенсії позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 гривні,  з 1 квітня - 911 гривень,  з 1 жовтня - 934 гривні,  з  1  грудня  - 953 гривні  та  для тих,  хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:…осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. А тому суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування та виплату пенсії у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача в поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано до суду адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії лише 29 серпня 2011 року. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50, 51, 52, 54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”, статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті «Голос України»за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50, 51, 52, 54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий кур’єр»за 23 липня 2011 року № 133 (4531). А тому беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.

          Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати пенсії підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 1, 13, 49, 50, 54, 67, 70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                        Суддя: