АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Ніколаєвої В.М.,
суддів : Ніколової Б.Ю., Пастощука М.М.,
при секретарі Коник О.М. з участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1580 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення .
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, виступи адвокатів, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, вказував, що він є власником АДРЕСА_1 в М.Хмельницькому. В 2003 році дозволив відповідачам - своєму онуку та його дружині разом з дітьми вселитись в цю квартиру. Оскільки відповідачі погано до нього відносяться, сваряться з ним, створюючи неможливі умови для проживання, не реагують на неодноразові попередження працівників міліції, просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вказаної квартири без надання іншого приміщення.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. На його думку, ним доведено те, що відповідачі систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для нього проживання у власній квартирі, а заходи впливу виявились безрезультатними, тому їх слід виселити на підставі ст. 116 ЖК України.
Апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи, відповідають діючому законодавству.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Ст. 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично
Головуючий у першій інстанції - Слободян В.С. Справа № 22ц-1580
Доповідач - Ніколаєва В.М. Категорія № 27,28
руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна строна зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що 10 березня 2003 року ОСОБА_1, який являється власником АДРЕСА_1 в М.Хмельницькому, вселив в цю квартиру на правах члена сім'ї власника квартири свого онуку ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Сторони спільно провели ремонт даної квартири.
11 грудня 2003 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_7.
Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідачів, ОСОБА_1 вказував, що вони створюють йому неможливі умови для проживання, систематично порушують правила співжиття, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Проте доказів в підтвердження цього позивач не надав . Не знайдені такі і судом. Представлені ж ОСОБА_1 копії постанов про відмову в порушенні кримінальних справ стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину не можуть бути такими.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі довідкою квартального комітету НОМЕР_1 від 17 травня 2006 року про склад сім'ї, довідкою міського відділу внутрішніх справ М.Хмельницького про реєстрацію ОСОБА_2, копіями домової книги, паспортів. Не заперечували їх і сторони в судовому засіданні.
В судовому засіданні відповідачі підтвердили, що між ними та позивачем час від часу виникають спори, проте ініціатором їх завжди являється ОСОБА_1 Про це зазначено і у вказаних постановах.
При таких обставинах, давши належну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог позивача не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.