У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів
Мельника Ю.М.,Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кузнецовського міського суду від 3 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася в суд із позовом в якому просила визнати протиправною відмову відповідача виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку в розмірі , визначеному законодавством , та просила зобов"язати відповідача виплатити на її користь цю допомогу за 2007 , 2008 та 2009 роки.
Постановою Кузнецовського міського суду від 3 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено: - за 2007 рік - за пропуском строку звернення до суду , за 2008-2009 роки - за безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись із постановою суду в частині відмови в задоволенні позову за 2007 рік , позивачка в апеляційній скарзі вказувала на її незаконність . Зазначала, що суд прийшов до помилкового висновку про пропущення нею строку звернення до суду без поважних причин. Про порушення свого права вона дізналася із публікації в газеті "Експрес" за 26 березня 2009 року, а з позовом звернулася у липні 2009 року.
Вказувала, що строк звернення до суду був пропущений нею з поважних причин , просила постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні в позову за 2007 рік - скасувати та задовольнити позов у цій частині.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову з вимогою за 2007 рік , суд першої інстанції виходив із того , що позивачка без поважних причин пропустила річний строк звернення до суду .
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду , оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на доказах, досліджених в суді 1 інстанції.
Судом першої інстанції встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину ( а.с. 6) і, як застрахована особа , мала право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Відповідно до ст. 42 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне трахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивачка отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ( а.с. 15).
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7
справа № 22-а- 2633-11 Головуючий в суді 1 інст. Горегляд О.І.
Суддя-доповідач Мельник Ю.М.
статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційнним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначене свідчить , що з 28 вересня ( дати призначеня допомоги ( а.с. 15) по 31 грудня 2007 року позивачка мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі, що обчислений відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У той же час , суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку , що позивачка при зверненні до суду пропустила визначений статтею 99 КАС України ( в редакції на час звернення із позовом до суду) річний строк звернення до суду, оскільки з позовом про захист порушеного у 2007 році права вона звернулася лише 12 серпня 2009 року.
Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС ( в редакції на час звернення з позовом) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачці відпустка по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку була надана з 28 вересня 2007 року , то суд першої інстнції прийшов до вірного висновку , що про порушення свого права на отримання допомоги по догляду за дитиною у визначених законодавством розмірах, ОСОБА_4 взнала під час отримання допомоги по догляду за дитиною за вересень 2007 року.
Доказів , які б свідчили про поважність причин пропущення строку звернення з позовом до суду позивачка не надала.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом ( а.с. 12-14).
Статтею 100 КАС ( в редакції на час вирішення справи судом) було визначено , що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи те, що позивачка без поважних причин пропустила визначений законом строк звернення з позовом до суду , суд першої інстанції обгрунтовано та відповідно до ст. 100 КАС України відмовив їй у задоволенні позову за 2007 рік за пропуском строку звернення з позовом до суду.
Зважаючи на те, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 за 2007 рік була ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині , колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 99, ст. 100 , ст. 105 , п.1 ч.1 ст. 198 , ст. 200 , ст. 206 КАС України , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити , а постанову Кузнецовського міського суду від 3 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову за 2007 рік - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: