У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          09 листопада 2011 року                                                                       м. Рівне

          Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів :                     

                                        Мельника Ю.М.,   Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.

розглянувши  в порядку письмового провадження  апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької  районної державної адміністрації на постанову  Володимирецького районного суду від 25 березня  2010 року в справі за позовом  ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення  Володимирецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії

                                                            ВСТАНОВИЛА:

          Постановою Володимирецького районного суду від 25 березня  2010 року відмову відповідача виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі , визначеному    ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано протиправною та стягнуто на користь позивача  цю допомогу в розмірі 4 мінімальних заробітних плат  за кожен рік.

          В апеляційній скарзі відповідач вказував на незаконність цієї постанови. Зазначав, що виплатив позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі , визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому підстав для визнання   дій відповідача протиправними в суду першої інстанції не було. Із цих підстав просив постанову  скасувати та ухвалити нову  постанову про відмову в позові.

          Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

          Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4  є  постраждалою  1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи  і як інвалід 3 групи ( з 1 грудня 2008 року) , захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС,  має право на отримання  в 2008 та  2009 роках щорічної одноразової допомоги на оздоровлення .

          Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3-ї групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

          Відповідач виплачував позивачу цю допомогу не в розмірі визначеному  зазначеним Законом , а в розмірі , визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562, що призвело до зменшення розміру  допомоги.

          Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року.

          З ухваленням Конституційним Судом України  22 травня 2008 року рішення №10-рп/2008 , яким визнано неконституційним положення  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які регулювали виплати зазначеної допомоги інвалідам відповідач мав діяти відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.                               

          За таких  обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на отримання у  2008 та 2009 роках  щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Враховуючи те, що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна  скарга задоволенню не підлягає.

          Керуючись   ст. 195 ,ст. 197,  п.1 ч.1 ст. 198,  ст. 200,  ст. 206 КАС України , колегія суддів

                                                            УХВАЛИЛА :

          Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької  районної державної адміністрації відхилити, а постанову  Володимирецького районного суду від 25 березня   2010 року  - залишити без зміни.

          Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді:          

             справа № 22-а-2184-11                                                  Головуючий в суді 1 інст.  Іванків О.В..

                                                                                Суддя-доповідач Мельник Ю.М.