П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду від 16 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії ,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася в суд із позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному законодавством, та просила стягнути цю допомогу в розмірі 2962 грн. 55 коп. за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Рівненського міського суду від 16 червня 2009 року зобов”язано відповідача провести нарахування та виплатити позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не погодившись із постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі вказував, що він виплачував зазначену допомогу відповідно до вимог законодавства, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину (а.с. 11).
Із 18 лютого 2008 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. ( а.с. 13).
Відповідно до ст. 42 та 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим особам був визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до статей 13,15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне ______________________
справа № 22-а-3196-11 Головуючий в суді 1 інст. Рогозін С.В.
Суддя-доповідач Мельник Ю.М.
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13,15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” були внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Зазначені обставини та норми матеріального права не були враховані судом першої інстанції під час вирішення спору в цій справі.
Позивачці, як застрахованій особі, у 2008 році виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку в розмірі 130 грн. щомісяця ( а.с. 12).
Враховуючи те, що відповідач у 2008 році виплачував позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неправомірності його дій в цей проміжок часу.
Враховуючи те, що постанова місцевого суду була ухвалена з порушенням норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова не може залишатися чинною, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити .
Постанову Рівненського міського суду від 16 червня 2009 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за безпідставністю позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: