У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          31 жовтня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі суддів :

                                               Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,          

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду від 28 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії ,

                                                            ВСТАНОВИЛА:

          11 червня 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом в якому просила визнати протиправною  відмову відповідача виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в розмірі , визначеному законодавством , та просила стягнути з відповідача на її користь цю допомогу за період із  09 липня  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 4831,08 грн.

          Постановою Рівненського міського суду від 28 вересня 2009 року відмову  відповідача виплатити позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку відповідно до ст. 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за період із  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року було визнано протиправною та зобов’язано  відповідача нарахувати та виплатити позивачці таку допомогу за період із  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.

          У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

          Не погодившись із  постановою суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач  в апеляційній скарзі вказував, що він виплачував зазначену допомогу відповідно до вимог законодавства , а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову. Одночасно наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

          Із цих підстав просив оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати та відмовити позивачеві в позові у цій частині.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково  з таких підстав.

          Судом першої інстанції  встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину ( а.с.9) і вона є застрахованою особою та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради ( а.с. 10).

          Відповідно до ст. 42 та 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною)  у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          З матеріалів справи вбачається,  що після народження дитини позивач відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ( а.с. 10).

          При  нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом_______

          справа №  22-а-3217-11                                                  Головуючий в суді 1 інст. Діонісьєва Н.М.

                                                                                Суддя-доповідач Мельник Ю.М.          

Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

          Відповідно до ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум на одну дитину  віком до 6 років був встановлений  з розрахунку на місяць :  з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.               

          Пунктом 7 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 7 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційнним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до  вірного висновку , що з 09 липня по 31 грудня 2007 року  позивачка мала право на отримання  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі, що обчислений   відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

          Разом  із тим,  суд першої інстанції не дав правової оцінки тій обставині , що позивачка при зверненні до суду пропустила  визначений статтею 99 КАС України ( в редакції на час звернення із позовом до суду) річний строк звернення до суду.

          Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС ( в редакції на час звернення з позовом) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Оскільки рішенням Конституційного  Суду України від 9 липня 2007 року  зупинення  дії ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на 2007 рік було визнано неконституційним , то колегія суддів прийшла до висновку , що про порушення свого права на отримання допомоги в розмірі , визначеному законодавством, позивачка повинна була дізнатися 9 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати перебіг строку звернення з позовом  до суду.

          Позивачка не просила поновити пропущений нею строк звернення до суду, а суд першої інстанції вказаний строк не поновлював.

Із матеріалів справи вбачається, що суд задовольнив позов з вимогами, які знаходяться поза межами річного строку звернення до суду.

          Статтею 100 КАС ( в редакції на час  вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

          Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом ( а.с. 14, 15).

          За таких обставин суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 100 КАС України ( в редакції на час вирішення справи) мав вирішити питання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним  позовом  і вирішити спір по суті ,  або відмовити у задоволенні позову в частині визнання дій протиправними та  зобовязання відповідача нарахувати й виплатити допомогу  відповідно до законодавства за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

          Суд першої інстанції  вказаних вимог закону не виконав, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

          На підставі наведеного           колегія суддів  прийшла до висновку, що рішення суду в частині задоволення позову залишатися чинним не може і підлягає скасуванню.          

          Згідно ст. 100 КАС України (в редакції на час вирішення справи апеляційним судом)  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

          Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторонами  не була оскаржена, а тому постанова суду в цій частині не була предметом апеляційного перегляду.

          Враховуючи те, що  позивач звернувся  з адміністративним  позовом  з пропущенням строку звернення до суду та наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення цього строку, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню, а  адміністративний позов  у цій частині   відповідно до ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

          Керуючись  ст. 100 , п.4 ч.1 ст. 198 ,  п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 206 КАС України , колегія суддів

                                                               УХВАЛИЛА :

          Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.

          Постанову Рівненського міського суду від 28 вересня 2009 року в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради протиправними та зобов”язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - скасувати.

          Адміністративний позов ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку за період з 09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року - залишити без розгляду.

Ухвала   суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: