П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів :
Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на постанову Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року відмову відповідача виплатити ОСОБА_4 , як інваліду 2 групи, щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано протиправною та зобов"язано виплатити цю допомогу в розмірі 4 мінімальних заробітних плат .
В апеляційній скарзі відповідач вказував на незаконність цієї постанови. Зазначав, що виплатив позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі , визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому підстав для визнання дій відповідача протиправними в суду першої інстанції не було. Із цих підстав просив постанову скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи ( 1 категорії) і як інвалід 2 групи , захворювання якого пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, має право на отримання в 2009 році щорічної одноразової допомоги на оздоровлення .
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ї групи виплачується в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат.
Відповідач виплачував позивачу цю допомогу не в розмірі визначеному зазначеним Законом , а в розмірі , визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562, що призвело до зменшення розміру допомоги.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року.
З ухваленням Конституційним Судом України 22 травня 2008 року рішення №10-рп/2008 , яким визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які регулювали виплати зазначеної допомоги інвалідам, відповідач мав діяти відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав
справа № 22-а-3458-11 Головуючий в суді 1 інст. Красько В.Й.
Суддя- доповідач Мельник Ю.М.
право позивача на отримання у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом із тим, суд у постанові помилково вказав, що відповідач зобов"язаний виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у 2009 році в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат , тоді як відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи , колегія суддів апеляційного суду відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що постанова місцевого суду в частині визначення розміру допомоги на оздоровлення була ухвалена з порушенням норм матеріального права , що призвело до часткового неправильного вирішення справи , то судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207 КАС України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року в частині зобов"язання Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної виплатити ОСОБА_4 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову , виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в такі й редакції.
Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: