Судове рішення #18923935

       

    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Бондаренко Н.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.

 з участю секретаря судового засідання Панас Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2011 року в справі за  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку,

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 25 травня 2011 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2004року № НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненської міськради від 25 лютого 2004 року №687, на земельну ділянку площею 0,0800га за адресою АДРЕСА_1.

Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 388грн.26коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Зазначає, що місцевий суд безпідставно залишив поза увагою заявлене ним клопотання про витребування із нотконтори спадкової справи та залучення в справу в якості третьої особи ОСОБА_3, сина спадкодавця ОСОБА_4. Крім цього, всупереч здобутим доказам по справі, прийшов до не правильного висновку про те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2004 року №0104580036, виданий ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 04.06.2002р. Всупереч вимог ст.152 ЗК України суд захистив право позивача без визнання недійсним рішення міськради, на підставі якого був виданий Державний акт на землю.

За наведених підстав просить рішення суду від 25 травня 2011 року скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

В поданих запереченнях представник ОСОБА_2- ОСОБА_5 зазначає, що рішення місцевим судом постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому вона підлягає відхиленню.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції –скасуванню з ухваленням в справі нового рішення, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення в частині задоволення позову про визнання права власності на справа № 22-1348/11                                                                        Головуючий в 1-ій інстанції:  Кухарець В.М.

                                                                                                    Суддя-доповідач: Бондаренко Н.В.

спадкове майно, суд виходив з того, що спадкоємець ОСОБА_8 не встигла прийняти спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 Позивач, як спадкоємець по заповіту після смерті ОСОБА_8 успадкував її в порядку спадкової трансмісії. Він не може належним чином оформити право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлючі документи на нерухомість у спадкодавиці.

Скасовуючи Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2004 року, виданий на ім’я ОСОБА_1, суд виходив з того, що він виданий відповідачу на підставі цивільно-правової угоди щодо відчудження земельної ділянки, а саме договору довічного утримання, який визнаний в судовому порядку недійсним.

Проте, колегія суддів не погоджується із оскаржуваним рішенням і вважає, що воно підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, у зв’язку із неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим, з ухваленням у справі нового рішення.  

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Проте у відповідності до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.   

Із матеріалів справи вбачається, що 04.06.2002року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір довічного отримання. Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2010року, яке ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01.10.2010року залишене без змін, цей договір визнаний недійсним.

08.06.2002р. помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_8, яка була його спадкоємцем 1 черги за законом.

ОСОБА_2 звернувся до суду про визнання права власності на спадкове майно, в порядку спадкової трансмісії, після смерті ОСОБА_8, як спадкоємець за заповітом.

Відповідно до гл.7 Закону України від 02.09.1993р. «Про нотаріат»та ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається громадянам нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Із позовної заяви вбачається, що нотаріальна контора не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначене будинковолодіння, оскільки спадкодавець за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на своє ім’я.

Однак, на підтвердження даної обставини, позивачем не надано, а судом в процесі розгляду справи не здобуто доказів того, що нотаріус відмовив у вчиненні даної нотаріальної дії, прийнявши про це відповідну  постанову, тобто відсутні належні докази про те, що право ОСОБА_2 порушено, не визнається або оспорюється.

Крім цього встановлено, що відповідач ОСОБА_1, до якого пред’явлений позов, не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8, він також не був і спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 В ході розгляду справи ОСОБА_2 не наведені мотиви та докази того, яким чином і які права, свободи чи інтерес позивача порушені відповідачем, що унеможливлює його, у встановленому законом порядку, в порядку спадкування, оформити своє право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.

Він позов до спадкоємців за законом та(або) відповідного органу місцевого самоврядування не пред’являв.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки вимоги позивача є передчасними та заявленими до неналежного відповідача.

Не може бути задоволений позов і в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2004 року №0104580036, виданий на ім’я ОСОБА_1, оскільки у позивача відсутні належні докази, що підтверджують набуття ним права власності на нерухомість, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1,  що розташований на спірній земельній ділянці.

У зв’язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України,  колегія суддів,

                                                                     в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  -  задовольнити частково.  

Рішення Рівненського міського  суду від 25 травня 2011 року скасувати.

В позові  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку  –відмовити.       

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                                                            Бондаренко Н.В.

Суддя                                                                       Гордійчук С.О.

                                                                                Шеремет А.М.  





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація