У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі : головуючого- судді  Бондаренко Н.В.,

               суддів Шеремет А.М., Ковалевича С.П.

               з участю секретаря судового засідання Приходько Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 01 липня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,  

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 01 липня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” заборгованість по кредитному договору № 07-652-КФ-2007 від 31 жовтня 2007 року в сумі 2 953 405, 93 (два мільйони дев’ятсот п’ятдесят три тисячі чотириста п’ять гривень дев’яносто три копійки) та судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Доводить, що Рівненський міський суд в порушення вимог ст. 169 ЦПК України розглянув справу за її відсутності, що в результаті призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Вказує, що відповідно до умов Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, а також відшкодування збитків завданих внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Однак, суд, постановляючи рішення, не застосував норми ч.3 ст.551 ЦК та не зменшив розмір неустойки. З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

 Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції вірно виходив із того, що  позичальник ОСОБА_2 не виконав  зобов"язань за кредитним договором і тому  він нарівні з поручителями зобов"язаний повернути борг, проценти за користування кредитом та сплатити пеню за порушення зобов"язань.

Такі висновки суду ґрунтуються на  досліджених судом доказах та відповідають вимогам закону.

 Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти ( кредит)  позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено  параграфом 2 цієї ж глави і не випливає із суті кредитного договору.

справа № 22-1331/11                                                                             Головуючий у 1-й інстанції: Герасимчук М.К.

                                                                                                                        Доповідач: Бондаренко Н.В.

Згідно приписів ч.2 ст. 1050 ЦК України, яка міститься у параграфі 1 глави 71 ЦК України слідує, що  у тому разі, коли договором встановлено обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається,  що 31 жовтня 2007 року ОСОБА_2 згідно кредитного договору  №07-652-КФ-2007 отримав від ПАТ «Універсал Банк» кредит у  розмірі 350 000 доларів США. із сплатою 13,45 відсотків річних і зобов"язувався  погашати  його згідно графіку погашення до 31 жовтня 2027 року. ( а.с.7-12). Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов’язань між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_3 відповідно буди укладені договори поруки №1 та №2, згідно умов яких вони взяли на себе солідарну відповідальність з боржником перед Кредитором.(п.4 Договору поруки)(а.с.15,16)

Згідно п. 9.1  цього кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник зобов»язувався  сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожний день прострочення платежу за весь час прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 18 вересня 2009 року ОСОБА_2  мав повернути банку 368 876,03 долара США, що згідно з офіційним курсом НБУ складає 2 953 405,93грн. кредиту, в тому числі 105108,85 грн.-простроченого, 2 545 400,38грн. тіла кредиту, 275 337,37грн. відсотків та 27 559,33грн- пені, а всього  2 953 405 грн. 93 коп.( а.с. 20)

Ст.554 ЦК встановлено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в повному обсязі.

Відповідно до  п.10.3  кредитного договору банк має право вимагати сплатити весь борг по кредиту, незалежно від кінцевої дії договору, у зв»язку з порушенням сплати суми кредиту та відсотків.

Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом.

Тому, суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідачів борг солідарно за договором кредиту в розмірі 2 953 405 грн. 93 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не зменшив розмір неустойки, не заслуговують на увагу, оскільки підстави застосування ч.3 ст.551 ЦК відсутні. Місцевим судом виклик  сторін  у судове засідання проведений відповідно до вимог ст.74,76 ЦПК України. Докази про те, що ОСОБА_1 повідомила Банк про зміну місця проживання не надані.

Із урахуванням зазначеного  колегія суддів прийшла до висновку ,  що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому колегія суддів не знаходть підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись  п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

                                                                    УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу - ОСОБА_1 відхилити, а рішення  Рівненського міського суду від  01 липня 2010 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

           Головуючий :                                                             Бондаренко Н.В.

        Судді :                                                                           Шеремет А.М.

                                                                                               Ковалевич С.П.