АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ас- 384 /2006р.                                             Головуючий по 1-й інстанції:

Андрієнко Г.В. Суддя-доповідач: Корнієнко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року  серпня  місяця 14 дня                                                              м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в

складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.

Суддів : Буленка О.О., Бондаревської C.M.

При секретарі: Барило Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області, Управління Державного казначейства у Полтавській області про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Колегія судців, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

З постановою суду не погодився ОСОБА_1 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і постановити нову по задоволенню позовних вимог, з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлена правильне та справедливе рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається із матеріалів справи, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. 02.08.2004 року він звернувся до начальника УМВС України в Полтавській області з рапортом про звільнення його зі служби в зв'язку з погіршенням здоров'я та вислугою років, яка складає 21 рік.

30.08.2004 року наказом начальника УМВС України в Полтавській області №82 його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі п.«Ж» ст.64 «Положення про проходження служби».

Також судом першої інстанції вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до п.10 Постанови КМУ від 17.06.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу ОВС звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається КМУ, виплачується грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Іншого порядку виплати грошової допомоги на час звільнення позивача не існувало.

Суд першої інстанції при постановленні рішення прийшов до вірного висновку та відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2006 року постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.