ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2008р. | м.Київ | № 14/436-А |
За позовом | Малого підприємства „Агентство Інтермережа” |
до | Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи |
про | визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов’язання вчинити дії та стягнення 2.000,00 грн. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Дупляк С.А.
Представники сторін:
від позивача | Чертов Д.Ю. (в. о. генерального директора); |
від відповідача | Владимиров О.В. (предст. за дов.); |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.02.2008 о 11 год. 43 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.02.2008 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 09.02.2008 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 18.02.2008.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.11.2006 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо відмови у задоволенні запиту Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005 стосовно Положення про діяльність Спецзагону ДПО МНС України;
- визнати протиправними дії Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо відмови у задоволенні запиту Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005 стосовно переліку об'єктів, на які розповсюджується професійна діяльність Спецзагону ДПО МНС України у формі виконання функцій нагляду з питань цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки;
- постановити окрему ухвалу щодо Начальника Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Білашенка Анатолія Миколайовича (під час вчинення протиправних дій - Заступника начальника Спецзагону ДПО МНС України), який протиправно відмовив Малому підприємству "Агентство «Інтермережа»" у задоволенні запитів, викладених у листі Агентства № 69 від 24.05.2005;
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо залишення без відповіді письмове звернення Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005;
- визнати протиправними дії Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи щодо ведення одночасно двох журналів вихідної
кореспонденції Спецзагону у період з 2003 по 2005 роки;
- визнати протиправними дії Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо внесення заднім числом до Журналу вихідної кореспонденції Спецзагону ДПО МНС України реєстраційного запису про лист Спец загону № 12/15-148/1 від 25.05.2005 з порушенням порядку нумерації вихідної кореспонденції.
- заборонити Спеціалізованому загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи одночасне ведення двох однотипних журналів вихідної кореспонденції Спец загону ДПО МНС України;
- заборонити Спеціалізованому загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вносити до Журналу вихідної кореспонденції Спецзагону ДПО МНС України реєстраційні записи з порушенням порядку нумерації вихідної кореспонденції;
- зобов'язати Спеціалізований загін Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильськоїкатастрофи невідкладно задовольнити запит Малого підприємства «Агентство «Інтермережа», викладений у листі Агентства № 69 від 24.05.2005, щодо надання переліку об'єктів, на які розповсюджується (та розповсюджувалася станом на 25.05.2005р.) професійна діяльність Спецзагону ДПО МНС України у формі виконання функцій нагляду з питань цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки.
- відшкодувати за рахунок державного бюджету завдану протиправними діями Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, зазначеними у п.п. 1,2,4 позовних вимог, моральну шкоду, заподіяну Малому підприємству "Агентство «Інтермережа»", у розмірі 2000 (двох тисяч) гривень шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок підприємства в АБ «Експрес-Банк».
Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправними діями (бездіяльністю) відповідача, які не відповідають положенням законодавства у сфері надання інформації, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також визнати вказану бездіяльність та дії протиправними, зобов’язати відповідача надати позивачу запитувану ним інформацію та заборонити відповідачу вчиняти вищевказані протиправні дії.
Відповідач у письмових запереченнях на позов, його представники у судових засіданнях позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що відповіді на запити позивача відповідач надавав йому (або ж відмовляв у надані) з дотриманням вимог законодавства у сфері надання інформації, в зв’язку з чим просить у позові відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, Мале підприємство «Агентство «Інтермережа»(далі - Позивач) 25.05.2005 направило письмовий запит № 69 від 24.05.2005 на адресу спеціалізованого органу Державного пожежного нагляду - Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - Відповідач), розташованого у м. Києві по вулиці Бережанській, 7.
Відповідач відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку»та відомчих розпоряджень МНС України здійснює функції Держпожнагляду на особливо важливих та великих промислових та адміністративних об'єктах міста Києва.
Враховуючи, що Відповідач є підрозділом Державного пожежного нагляду, для виконання позивачем у його господарській діяльності інформаційно-консультативних робіт та послуг, пов'язаних з об'єктами, нагляд за якими здійснює (здійснював) Відповідач, позивач у запиті № 69 від 24.05.2005 просив надати йому низку документів - Положення про діяльність Спеціалізованого загону ДПО МНС України, виключний перелік об'єктів, закріплених відомчими наказами за Відповідачем як за органом Держпожнагляду.
Також позивач стверджує, що повноваження Відповідача з забезпечення функцій пожежної безпеки безпосередньо впливали на статутну діяльність Позивача, оскільки ця діяльність здійснювалася, у тому числі й на території об'єктів, що знаходилися під охороною Відповідача та на які розповсюджувалися його контролюючі функції, передбачені законодавством України про пожежну безпеку та цивільний захист населення (видача дозволів на початок робіт підприємств, проведення перевірок протипожежного стану об'єктів, здійснення заходів адміністративного впливу - притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, призупинення експлуатації пожеже- та вибухонебезпечних об'єктів тощо).
Станом на день розгляду спору відповідачем відповіді на письмовий запит № 69 від 24.05.2005 (отримання якого підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується) останньому, а саме: Малому підприємству «Агентство «Інтермережа»не надано.
У попередньому судовому засіданні 27.09.2006 представник Відповідача надав суду на підтвердження своїх заперечень проти позову копію листа Відповідача №12/15-148/1 від 25.05.2005, який був надісланий у відповідь на запит Благодійного фонду «Захист та безпека»№ 34 від 24.05.2005. У вказаному листі зазначається, що накази та Положення пре Спеціалізований загін ДПО МНС України є службовими документами для внутрішнього користування МНС України.
Керівник Благодійного фонду «Захист та безпека»Чертов Д.Ю. (який одночасно є керівником та законним представником позивача –МП «Агентство «Інтермережа»- в суді), на адресу якого був надісланий зазначений вище лист Відповідача №12/15-148/1 від 25.05.2005, заперечив проти факту отримання Благодійним фондом «Захист та безпека»вказаного листа відповідача.
З урахуванням зазначених вище обставин позивач подав до суду письмове клопотання від 19.10.2006, яке було задоволено, у тому числі й у частині витребування у відповідача журналів вхідної та вихідної кореспонденції за період 2004-2005 років, а також засвідчених витягів з вказаних журналів, що стосуються відомостей щодо листування Позивача та Відповідача.
У судовому засіданні Відповідач надав суду оригінальні Журнали вхідної кореспонденції Спеціалізованого загону за період з 02.01.2003 по 01.12.2005 та за період з 01.11.2005 по теперішній час, а також Журнали вихідної кореспонденції за період з 04.01.2000 по 02.01.2003 та за період з 02.01.2003 по 29.04.2005.
За результатами дослідження зазначених журналів судом встановлено, що коли у відповідача 29.04.2005 закінчилось місце для записів у відповідному журналі (останній зареєстрований вихідний № 12/15-127), відповідачем з 29.04.2005 використовувався один із старих журналів, у якому хоч і були використані близько двох третин сторінок, залишилось вільне місце для записів. При цьому записи в цьому журналі продовжено з травня 2005 року з подальшим присвоєнням наступних порядкових номерів (перший запис –від 06.05.2005 за реєстраційним вихідним номером 12/15-128).
Використання Відповідачем одного із старих реєстраційних журналів (в якому залишились невикористані сторінки) було зумовлено тим, що на час закінчення поточного журналу не було нового чистого журналу, оскільки він має затверджену форму і його виготовлення (купівля) потребує додаткового часу.
Аркуші усіх журналів вхідної та вихідної кореспонденції належним чином пронумеровані, прошнуровані та скріплені круглою печаткою установи, що унеможливлює знищення окремих аркушів та вклеювання на їх місце нових сторінок з виправленими відомостями.
Таким чином твердження позивача про порушенням з боку Відповідача правил діловодства шляхом ведення двох журналів вихідної кореспонденції у той самий період: 2003-2005 роки; не відповідають дійсності.
При цьому такі дії відповідача не суперечать положенням „Інструкції з діловодства у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.01.1998 № 4, яким керується відповідач (копія наказу та інструкції у справі), оскільки відповідачем не велось одночасно двох журналів вихідної кореспонденції у період 2003-2005 роки.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо ведення одночасно двох журналів вихідної кореспонденції Спецзагону у період з 2003 по 2005 роки; а також щодо заборони Спеціалізованому загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи одночасне ведення двох однотипних журналів вихідної кореспонденції Спецзагону ДПО МНС України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Як вбачається з витягу з Журналу вихідної кореспонденції відповідача (старого журналу, в якому було продовжено внесення записів у 2005 році) та безпосередньо з самого Журналу, наданого суду для огляду, - відомості про виданий Відповідачем лист № 12/15-148/1 від 25.05.2005 (адресований Благодійному фонду «Захист та безпека») зазначені у рядку між реєстраційними записами про листи № 12/15-148 від 25.05.2005 та № 12/15-149 від 27.05.2005.
Позивач стверджує про внесення вказаного запису «заднім числом».
Судом встановлено, що такі дії відповідача (в т.ч. порядок присвоєння нумерації записів через дріб) не суперечать положенням „Інструкції з діловодства у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.01.1998 № 4, яким керується відповідач (копія наказу та витяг з Інструкції, оригінал якої досліджувався судом в судовому засіданні, наявні у справі).
Згідно з пп. 3.3.4 Інструкції принципом реєстрації документів є однократність. Кожний документ реєструється один раз, зокрема вихідні –в день підписання або затвердження.
Суд також бере до уваги, що у штатній структурі Відповідача не передбаченого спеціального підрозділу з ведення діловодства або окремої посади працівника, який займався би виключно цими питаннями. Фактично, і це сторонами не оспорюється, всі процедури, пов’язані з діловодством, здійснює старшина Спецзагону Довгопол А.М., яка (згідно з наявними у справі посадовими інструкціями, затвердженими у 2003-2006 роках, відповідає виключно за облік, зберігання та видачу речового майна, в т. ч. бойового одягу та спорядження.
Старшину Спецзагону Довгопол А.М. було допитано в судовому засіданні в якості свідка. Свідок Довгопол А.М. не заперечила, що можливо лист № 12/15-148/1 від 25.05.2005 був зареєстрований пізніше, ніж його було підписано (затверджено) посадовою особою.
Разом з тим суд дійшов висновку, що в даному випадку подібна реєстрація не є такою, що порушує чиї-небудь права і могла бути вчинена лише на виконання вимог пп. 3.3.4 названої вище Інструкції.
Крім того суд відзначає, що вказаний лист адресований Благодійному фонду «Захист та безпека», а тому його видання та реєстрація жодним чином не порушують права та законні інтереси позивача –Малого підприємства «Агентство «Інтермережа». Також всі порушення, про наявність яких стверджує позивач, щодо ведення двох журналів, порядку нумерації записів вихідної кореспонденції пов’язані з наданням відповіді на запит Благодійному фонду «Захист та безпека», жодним чином не стосуються позивача як окремої юридичної особи та не порушують саме його прав.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо внесення заднім числом до Журналу вихідної кореспонденції Спецзагону ДПО МНС України реєстраційного запису про лист Спецзагону № 12/15-148/1 від 25.05.2005 з порушенням порядку нумерації вихідної кореспонденції; а також щодо заборони Спеціалізованому загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вносити до Журналу вихідної кореспонденції Спецзагону ДПО МНС України реєстраційні записи з порушенням порядку нумерації вихідної кореспонденції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено ту обставину, що станом на день розгляду спору відповідачем відповіді на письмовий запит № 69 від 24.05.2005 саме Малому підприємству «Агентство «Інтермережа»не надано.
Суд вважає протиправною бездіяльність Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо залишення без відповіді письмового звернення Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005, оскільки така бездіяльність суперечать вимогам чинного законодавства.
При цьому суд бере до уваги, що згідно зі Статутом, зареєстрованим Виконкомом Дніпровської райради народних депутатів м. Києва 03.08.1995 за № 22968541 (копія –у справі) предметом діяльності Малого підприємства «Агентство «Інтермережа»є проведення різних, в т. ч. досліджу вальних робіт, пов’язаних з пожежною безпекою.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію»основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про інформацію»одним з головних напрямів і способів державної інформаційної політики є забезпечення доступу громадян до інформації.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інформацію»громадяни України, юридичні особи та держава є суб'єктами інформаційних відносин - тобто, Позивач та Відповідач є також суб'єктами інформаційних відносин.
Як встановлено ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію»право на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про інформацію»основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію»інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб, окрім іншого, шляхом безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами).
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про інформацію»доступ до відкритої інформації забезпечується, окрім іншого, шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію»під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Статтею ст. 43 Закону України «Про інформацію»визначено, що кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про діяльність органів державної влади, а також про те, що стосується його особисто.
Згідно зі ст. 44 Закону України «Про інформацію»учасники інформаційних відносин зобов'язані: поважати інформаційні права інших суб'єктів; забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону; забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою; зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про інформацію»право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідно до ст.18 Закону України «Про пожежну безпеку»особи начальницького складу державної пожежної охорони є представниками органів виконавчої влади, їх законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма посадовими особами та громадянами.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України»усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, відповідач всупереч вимогам Конституції України і Законів України «Про інформацію»та «Про звернення громадян»протиправно допустив бездіяльність, не надавши будь-якої відповіді на письмовий запит позивача та надання письмової відповіді щодо його задоволення чи незадоволення.
При цьому суд бере до уваги те, що Відповідачем не доведено, що запитана Позивачем інформація є такою, котра відноситься до інформації з обмеженим доступом.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем взагалі не надавалась позивачу відповідь на вищевказаний запит № 69 від 24.05.2005, тобто мала місце бездіяльність (певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України), то, відповідно, і відсутні будь-які дії відповідача, в т.ч. щодо відмови позивачу у наданні запитуваної інформації.
Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо:
- визнання протиправними дій Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо відмови у задоволенні запиту Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005 стосовно Положення про діяльність Спецзагону ДПО МНС України;
- визнання протиправними дій Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо відмови у задоволенні запиту Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005 стосовно переліку об'єктів, на які розповсюджується професійна діяльність Спецзагону ДПО МНС України у формі виконання функцій нагляду з питань цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки.
Що стосується позовної вимоги зобов’язати Відповідача невідкладно задовольнити запит Малого підприємства «Агентство «Інтермережа», викладений у листі Агентства № 69 від 24.05.2005, щодо надання переліку об'єктів, на які розповсюджується (та розповсюджувалася станом на 25.05.2005) професійна діяльність Спецзагону ДПО МНС України у формі виконання функцій нагляду з питань цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки, то суд відзначає наступне.
Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями керівника Спецзагону в судовому засіданні, на час прийняття рішення у справі Спецзаганом безпосередньо не здійснюється діяльність з пожежного нагляду за конкретними об’єктами, а всі облікові та наглядові справи по об’єктах передані до управління Держпожежбезпеки МНС України, в т. ч. для переукладення відповідних договорів. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах судової справи розпорядженнями начальника Держпожежбезпеки МНС України № 21/1/2053 від 02.08.2005 та № 21/1/21 від 11.01.2006.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про недоведення Позивачем тієї обставини, що на даний час саме Відповідач є належним суб’єктом, який міг би надати Позивачеві зазначену інформацію (конкретні переліки). А тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо постановлення окремої ухвали стосовно Начальника Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Білашенка Анатолія Миколайовича (під час вчинення протиправних дій - Заступника начальника Спецзагону ДПО МНС України), який протиправно відмовив Малому підприємству «Агентство «Інтермережа»у задоволенні запитів, викладених у листі Агентства № 69 від 24.05.2005.
Відповідно до ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.
Суд враховує, що відповідно до абзаців 5, 6 ст. 35 Закону України «Про інформацію»суд має право для забезпечення повноти та об'єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обґрунтованість (або необґрунтованість) дій посадових осіб державної установи. Якщо відмову або відстрочку визнано необґрунтованою, суд зобов'язує державну установу надати запитувачу змогу ознайомитися з офіційним документом і постановляє окрему ухвалу щодо посадових осіб, які відмовили заявнику.
Однак, як встановлено судом вище, відповідачем взагалі не надавалась позивачу відповідь на вищевказаний запит № 69 від 24.05.2005, тобто мала місце бездіяльність, а, відповідно, відсутні будь-які дії відповідача, в т.ч. щодо відмови позивачу у наданні запитуваної інформації.
Крім того винесення судом окремої ухвали не може бути предметом спору (позовною вимогою), оскільки прийняття такої ухвали є окремою процесуальною дією суду для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, якщо таке порушення мало місце і суд визнав за необхідне чи можливе постановити відповідну ухвалу. Втручання будь-якої особи в повноваження суду є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).
Всупереч наведеному позивач, стверджуючи про те, що відповідач завдав шкоди його діловій репутації (авторитету) у розмірі 2.000,00 грн., не обґрунтував, в чому полягає ця шкода, не довів факту приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності суб’єкта господарювання, не визначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Отже, позивач не довів факту наявності такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою, про яку він стверджує, та ненаданням відповідачем відповіді на запит позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача, у розмірі 2.000,00 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, відповідно до заяви від 17.11.2006 позивачем заявлено 10 позовних вимог немайнового характеру, а судом задоволено лише одну, то позивачу підляже відшкодуванню 0,34 грн. судового збору із загальної суми 3,40 грн., сплаченої за розгляд вимог немайнового характеру.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо залишення без відповіді письмового звернення Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" № 69 від 24.05.2005.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "Агентство «Інтермережа»" судові витрати в сумі 0,34 грн. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –18.02.2008.