СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18 березня 2008 року | Справа № 2-23/11021-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
при секретарі судового засідання : Наконечному О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Булат Костянтин Миколайович, довіреність № 1550/9/10-0 від 10.02.07, (Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим);
відповідача: Аметова Ейла Мустафаївна, довіреність № б/н від 10.01.08, (паливно-енергетичний комплекс "Современник") ;
відповідача: не з'явився, ( мале приватне підприємство "ЛугКонд");
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 12 грудня 2007 року у справі № 2-23/11021-2007А
за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
до паливно-енергетичного комплексу "Современник"
(пр. Перемоги, 15, Сімферополь, 95017)
та малого приватного підприємства "ЛугКонд"
(кв-л. Мирний, 8/18, Луганськ, 91000)
про визнання недійсною угоди та стягнення 315020, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до паливно-енергетичного комплексу “Современник” і малого приватного підприємства “ЛугКонд” про визнання недійсною угоди та стягнення 315020,00 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року (суддя Г.М. Іщенко) Державній податковій інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим повністю відмовлено в задоволенні заявленого позову.
Не погодившись з постановою господарського суду Автономної Республіки Крим, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням статті 67 Конституції України і частин 1 статей 207 і 208 Господарського кодексу України, а також, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховані положення статей 212,216,228 Цивільного кодексу України.
Сторона вказує на те, що в порушення пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не прийняв до уваги, що фактично всі операції вчинені відповідачами після прийняття Артемівським районним судом міста Луганська рішення від 26.08.2004 про визнання недійсними засновницьких документів та свідоцтва платнику на додану вартість малого приватного підприємства "ЛугКонд", з моменту його видачі, що свідчить про здійснення даною особою незаконної господарської діяльності.
Представник приватного підприємства "ЛугКонд" в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи сторона була повідомлена належним чином, причини неявки судовій колегії не відомі. Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю приватного підприємства "ЛугКонд" на підставі наявних у справі матеріалів, які визнані судом апеляційної інстанції достатніми.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Як встановлено актом перевірки паливно-енергетичного комплексу “Современник” від 21.04.2006р. №276/23-2/24870616 (арк.с.18-20), між паливно-енергетичним комплексом “Современник” (покупець) та малим приватним підприємством “ЛугКонд” (продавець) 25.02.2005 укладений договір № 46 про надання інформаційно-консультаційних послуг (арк.с. 5-6).
На виконання вказаного договору за актами здачі-приймання № 268 і № 266 від 30.04.2005р. (арк.с. 7,9) мале приватне підприємство “ЛугКонд” надав паливно-енергетичного комплексу “Современник” інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 315020,00грн. (у тому числі податок на додану вартість в сумі 59614,00грн.).
06.08.2007р. Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до паливно-енергетичного комплексу “Современник” і малого приватного підприємства “ЛугКонд” про визнання, на підставі статті 207 ГК України, недійсним договору № 46 від 25.02.2005р., укладеного між відповідачами у справі, та стягнення, у порядку статті 208 Господарського кодексу України, з паливно-енергетичного комплексу “Современник” всього отриманого за цією угодою в дохід держави в сумі 315020,00грн. (арк.с. 3-4).
Позивач вважає, що мале приватнє підприємство “ЛугКонд” уклало оспорювану угоду з метою „ухилення від сплати податків” та з умислом „на приховування доходів від оподаткування” (арк.с 3,зв.), а факт здійснення незаконної фінансово - господарської діяльності підтверджується навмисними діями засновника малого приватного підприємства “ЛугКонд”, який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю.
У підтвердження вищевикладених обставин позивач посилається на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 26.08.2004 (арк.с. 12), яким визнано недійсними установчі документи малого приватного підприємства “ЛугКонд” з моменту реєстрації, тобто, з 01.12.1999р., скасована державна реєстрація малого приватного підприємства “ЛугКонд”, визнана недійсною реєстрація малого приватного підприємства “ЛугКонд” в якості платника податку на додану вартість з дати внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Судова колегія не може погодитися з такою позицією Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з наступних підстав.
У якості правової підстави для задоволення позовних вимог про визнання угоди недійсною позивач зазначив статтю 207 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення статті 207 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215, частиною другою статті 228 ЦК України, є нікчемним.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
До відносин з приводу визнання недійсним правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, не можуть бути застосовані за аналогією правила статті 614 ЦК України, яке покладає на порушника зобов’язання обов’язок доводити відсутність своєї вини. Навпаки, позивач повинен надати докази того, що обидва чи один учасник правочину завідомо (умисно) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, довести наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та умислу у відповідачів під час укладення договору, кому вони належали і в чому полягали.
Проте, позивач у даній справі обґрунтування вищенаведених положень не навів, належних та допустимих доказів недійсності спірної угоди на підтвердження цього не надав.
Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Аналогічна норма міститься в статті 104 Цивільного кодексу України.
Позивачем не надані суду докази, які підтверджують, що до Єдиного державного реєстру внесені відомості про припинення державної реєстрації малого приватного підприємства “ЛугКонд” .
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 у справі № 2-27/17423-2006А за позовом паливно-енергетичного комплексу “Современник” до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень –рішень також було встановлено (арк.с. 42), що на час розгляду справи мале приватне підприємство “ЛугКонд” значилось у Єдиному держанвому реєстрі підприємств і організацій України як суб’єкт підприємницької діяльності.
Таким чином, на момент здійснення господарських відносин між відповідачами, а також на час розгляду даної справи, юридична особа –мале приватне підприємство “ЛугКонд” не втратило статусу юридичної особи.
Визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації також не є підставою для визнання недійсними вчиненими ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність тільки при наявності вини.
Також чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Його вина може бути підтверджена обвинувальним вироком суду відносно посадових осіб підприємства, однак, такий доказ вини з боку малого приватного підприємства „ЛугКонд” у матеріалах справи відсутній.
Наведена аргументація співпадає з правовою позицією Вищого адміністративного суду України , викладеною в ухвалі від 03.05.2006.
Також не можуть бути застосовані до паливно-енергетичного комплексу “Современник” санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (далі –ГК України).
Відповідно до частини першої статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.
Ця правова позиція викладена в постанові судової колегії в адміністративних справах Верховного Суду України від 25.09.2007 у справі про визнання угод недійсними.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судове рішення відповідає чинному законодавству України і підстав для його скасування не вбачається.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судове рішення відповідає чинному законодавству України і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 рудня 2007 року у справі № 2-23/11021-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар