СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 березня 2008 року | Справа № 2-24/16047-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Фенько Т.П.,
секретарі судового засідання Макарова Г.О.Ю, Дікан Л.І., Запорожець Т.О., за участю представників сторін:
позивача: Мамутов А.Д., дов. б/нвід 04.01.08,
відповідача: Скрильова О.В., дов. № 9869/09-5 від 18.10.07,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27 листопада 2007 року у справі №2-24/16047-2006А
за позовом Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44,Сімферополь,95040)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17,Сімферополь,95001)
про визнання протиправними дій та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27 листопада 2007 року (повний текст складено та підписано 30 листопада 2007 року) позов Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та скасування рішення, задоволено частково. Постановлено скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим № 691 від 01 вересня 2006 року та № 1107 від 08 червня 2006 року про застосування фінансових санкцій і нарахування пені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2001 грн. 70 коп. державного мита. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим 05 грудня 2007 року подало заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим подало 20 грудня 2007 року.
У судовому засіданні, призначеному на 04 лютого 2008 року, представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
З метою повного та всебічного розгляду скарги, розгляд апеляційної скарги відкладався до 17 березня 2008 року.
12 березня 2008 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли розрахунки пені та штрафної санкції по особових рахунках позивача.
У судовому засіданні, 17 березня 2008 року представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача надав доповнення до заперечень на апеляційну скаргу. У розгляді справи було оголошено перерву до 20 березня 2008 року.
Після оголошеної перерви, сторони у судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП „Видавництво і друкарня „Таврида”, погашаючи недоїмки, стосовно яких Державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження. Позивач просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду № 691 від 01 вересня 2006 року та № 1107 від 08 червня 2006 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Також, позивачем були заявлені вимоги щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду вчинити певні дії щодо ретельного перерахування недоїмки по сплаті страхових внесків з урахуванням періоду мораторію з 05 вересня 2006 року до 29 грудня 2006 року та терміну оскарження.
В ході розгляду позову в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги, та просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП „Видавництво і друкарня „Таврида”, а саме дій відповідача щодо погашення недоїмки щодо якої Державою виконавчою службою відкрите виконавче провадження, а також скасувати рішення УПФ № 691 від 06 червня 2006 року та № 1107 від 01 вересня 2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач по справі зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим як платник внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статей 14, 15, 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач по справі є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
Частиною 6 статті 20 вказаного закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 9 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З матеріалів справи вбачається, що нараховані за рішеннями № 691 та № 1107 фінансові санкції та пеня, були застосовані до позивача по справі у зв’язку з несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів \зазначає, що вказаним законом не передбачено будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних термінів сплати страхових внесків.
Частиною 5 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкції в порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на те, що оскаржувані рішення були прийняті під час дії мораторію, оскільки з матеріалів справи вбачається, що мораторій діяв з 05 вересня 2005 року по 29 грудня 2005 року, тоді як оскаржувані рішення були прийняті 08 червня 2006 року та 01 вересня 2006 року. Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення були винесені після залишення без розгляду заяви Управління пенсійного фонду в Центральному районі міста Сімферополя про порушення справи про банкрутство позивача ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2005 року у справі № 2-29/13419-2005.
Щодо посилань відповідача на те, що рішення № 691 знаходиться на виконанні у Відділу державної виконавчої служби, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Що стосується висновків експертизи по даній справі, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі суду. З висновків судово-бугалтерської експертизи вбачається, що експертом були зроблені висновки стосовно правових питань, а саме правомірності нарахування штрафних санкцій та пені в період дії мораторію. Питання про наявність недоїмки станом на 01 серпня 2006 року не має значення для даної справи, оскільки штрафні санкції були нараховані органом пенсійного фонду не у зв’язку з існуванням сумарної недоїмки на певну дату, а у зв’язку з систематичною затримкою платежів позивачем. А тому, колегія суддів зазначає, що висновки експерту не є доказом правомірності чи неправомірності нарахування відповідачем позивачу фінансових санкцій та нарахування пені.
Колегія суддів критично ставиться також до наданих доповненнях до заперечень на апеляційну скаргу, оскільки з наданих позивачем журналів проводок за 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за 2006 рік не вбачається призначення платежів, а також отримувачів платежів. Таким чином, наданий розрахунок не приймається колегією суддів у якості доказу, оскільки не містить інформації для вирішення даного спору.
Крім того, у судовому засіданні, представник позивача не заперечував проти факт несвоєчасної сплати сум страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим має бути сканована, як прийнята при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, тоді як апеляційна скарга має бути задоволена.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2007 року у справі № 2-24/16047-2006А скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" відмовити.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Л.М. Заплава
Т.П. Фенько