НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19 вересня 2011 року           справа №  1/0312/145/11         м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області  під головуванням

судді -                                                Федонюк С.Ю.,

за участю:

секретаря                                                 Навроцької М.Р.,

прокурора                                          Недумової С.С.,

захисників                                                ОСОБА_1,          ОСОБА_2,

потерпілих                                                ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,          

законного представника підсудного        ОСОБА_6,

представника служби у справах дітей      Супрунюк Т.М.,                        

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця  і жителя АДРЕСА_1,  громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого,   судимого вироком Нововолинського міського суду від 07 липня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 186,ст..70 КК України  до покарання у виді позбавлення волі на строк  4 роки,

          у вчиненні злочину, передбаченого   ч.3 ст.187   КК України;

          ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

          у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.187  КК України,

                                                            встановив:

          07 квітня 2010 року приблизно о 18 годині неповнолітній підсудний ОСОБА_7 за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_8, обоє перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  з метою   заволодіння чужим майном проникли  у квартиру АДРЕСА_2, де  нанесли удари руками   по голові та тілі потерпілим ОСОБА_4 та по голові ОСОБА_3, а також, погрожуючи застосувати насильство, яке є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого ,що виразилось у  прикладанні ножа до шиї потерпілого ОСОБА_4, здійснили розбійний напад на потерпілих та  заволоділи  грошима ,належними ОСОБА_3 ,  забравши з рук самої потерпілої  300 грн.,  та з дивана 1500 грн. , чим завдали потерпілій майнової шкоди на загальну суму 1800  грн.

Крім того, підсудний ОСОБА_8 12 травня 2010 року приблизно о 03 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у квартирі   по АДРЕСА_2 повторно таємно викрав мобільний  телефон марки «Сіменс А 31»вартістю 200 грн. разом  з сім-карткою мобільного оператора «Київ Стар»вартістю 30 грн., який належить потерпілій ОСОБА_5, завдавши їй майнової шкоди на загальну суму  230 грн.

          Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованого обвинувачення підсудний ОСОБА_7 визнав себе винним частково і пояснив, що дійсно 07 квітня 2010 року він разом з братом ОСОБА_8 прийшли в квартиру до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тим, щоб забрати у них  гроші,що ним були позичені ОСОБА_3 після його повернення із заробітків . Перебували  в стані алкогольного сп’яніння,  також у стані  сп’яніння знаходились і потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Пам’ятає, що він з братом ОСОБА_8 скинули з дивана на підлогу ОСОБА_4 і, тримаючи його на підлозі, стали вимагати у потерпілих гроші. Тоді ОСОБА_3 підняла кришку дивана і передала йому  гроші.  Він, побачивши, де ОСОБА_3  ховає гроші,  не звертаючи увагу на те, що його бачать інші особи,  дістав сам з дивана ще 1500 грн. Крім нього ,  брата  ОСОБА_8  і потерпілих, у кімнаті також   були  ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ще якийсь чоловік, що сидів у кріслі,  але вони ніяких дій стосовно потерпілих не вчиняли. Також ствердив, що він не погрожував ножем ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4,ножа при собі не мав. У скоєному щиро розкаюється, просить врахувати, що даний злочин вчинив,  будучи неповнолітнім, та те,що ними повністю відшкодовано  матеріальні збитки потерпілим, у вчиненому розкаюється.

          Підсудний ОСОБА_8  заперечив свою винуватість у вчиненні розбійних дій, вказавши при цьому, що вони з братом не застосовували  фізичну силу стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з тим, щоб заволодіти їх грішми, він тільки   разом із братом ОСОБА_7  зняли на підлогу з дивана потерпілого ОСОБА_4 та він тримав його за ноги, однак  під час цих дій ніхто не застосовував ножі чи будь-які інші предмети для погроз потерпілим. Ствердив, що ОСОБА_3 сама віддала гроші ОСОБА_7, хоча  підтвердив, що у квартиру до потерпілих ішли саме з наміром забрати  гроші , які заборгувала ОСОБА_11.  

          Підсудний  ОСОБА_8 визнав свою вину у викраденні мобільного телефона марки «Сіменс А 31»разом із сім-карткою з квартири потерпілої  ОСОБА_5, пояснивши, що дану крадіжку ним було вчинено 12 травня 2010 року в той час, як   потерпіла заснула. Після викрадення телефон продав знайомому ОСОБА_12, який проживає в цьому ж будинку , у квартирі № 42.  

          Винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розбої, вчиненому ними  за попередньою змовою  між собою та поєднаного із проникненням у житло , а також  винність  ОСОБА_8 у повторному таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_5 доведена, крім показань самих підсудних, також показаннями потерпілих, свідків, дослідженими   та проаналізованими в суді  письмовими доказами ,що зібрані досудовим слідством та  судом.

Так, потерпіла ОСОБА_3, допитана  в судовому засіданні підтвердила, що 07 квітня 2010 року до них із співмешканцем  після обіду приходили ОСОБА_7.  Приходили двічі  з проміжком близько двох годин. Однак перший раз приходили ОСОБА_8 і його дядько, вони до квартири не заходили і вона їм гроші в сумі 300 грн. віддала добровільно як борг. Потім у двері  постукали ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і вона впустила їх у  квартиру.  Вони вимагали дати їм гроші. Спочатку вона не давала їм грошей, але після того, як  ОСОБА_7 скинули з дивана на підлогу її співмешканця ОСОБА_4, побили його,  вона підняла кришку  дивана і дала   ОСОБА_7 300 грн. В якийсь із моментів вона відвернула свою увагу від дивана, надаючи допомогу ОСОБА_4,  і напевно в той час  ОСОБА_7  викрав звідти ще 1500 грн. Вказала на те, що не може пригадати, чи   ОСОБА_7  погрожував  ОСОБА_4 ножем. Зазначила, що нібито щось блиснуло в його руках, але точно ствердити, що це був ніж, вона зараз не може, оскільки   в той момент перебувала в стані алкогольного сп’яніння і сильно злякалась. Також пояснила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосовували  фізичну силу при вимаганні у неї та у ОСОБА_4 грошей. Також зазначила, що в цей же вечір після нападу вона та співмешканець ОСОБА_4 про все розповіли своїй знайомій ОСОБА_14, а також очевидцем був брат ОСОБА_14 ОСОБА_13. На  даний час  їй повністю відшкодована матеріальна шкода  підсудними, а тому просить їх суворо не карати. Причину зміни своїх показань пояснює тим,що погано пам»ятає події, оскільки була випивша.

          Потерпілий ОСОБА_4 в суді  теж підтвердив показання потерпілої ОСОБА_3, пояснивши, що стосовно нього брати ОСОБА_7 застосовували фізичну силу для того, щоб їм передали гроші, але  на даний час  не пам»ятає, які хто вчиняв дії, а також не пригадує,щоб йому погрожували ножем чи прикладали його до шиї  і  щоб  висловлювалися про те, що   можуть нанести ножем якісь тілесні ушкодження.  Підтвердив, що у ОСОБА_3 підсудними було   викрадено 1800 грн. Ствердив, що про всі події, які він розповідав на досудовому слідстві, він знав від очевидця ОСОБА_13, так як у самого були синці і набряки під очима, тому погано бачив, а також перебував у стані сп»яніння.  На даний час в суді говорить те, що пам»ятає. Пояснив, що заподіяні йому збитки повністю відшкодовані підсудними.

          Потерпіла ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, ствердила, що 12 травня 2010 року ОСОБА_8, перебуваючи в її квартирі, викрав мобільний телефон марки «Сіменс А 31»разом із сім-карткою «Київ Стар». На теперішній час їй повернуто даний телефон працівниками міліції, а тому матеріальних претензій до підсудного немає.

          Допитані  в якості свідків у судовому засіданні   ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили показання підсудних і потерпілих, вказавши на те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8,ішли в квартиру до потерпілих з метою забрати в них гроші, а  знаходячись у квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наносили удари потерпілому ОСОБА_4, вимагаючи у ОСОБА_3 гроші. Вони бачили, як підсудні тримали  ОСОБА_4 на підлозі,  ножем ніхто з них не погрожував, а також не висловлювали погроз стосовно застосування ножа щодо  ОСОБА_3 Ножа у будь-кого із підсудних взагалі не  бачили. Ствердили, що після того, як вийшли з квартири потерпілих, ОСОБА_7 роздав усім по 100 грн. і  вони поїхали в смт. Іваничі до бару.

          Свідок  ОСОБА_15 також вказав, що брати ОСОБА_7 перед тим, як покликали його із собою, розмовляли між собою,що треба піти забрати в когось гроші. У квартирі він бачив, як потерпіла ОСОБА_3 дістала з дивана гроші і дала їх ОСОБА_7, а потім   ОСОБА_7  ще сам дістав щось із дивана. Після того, як вони всі вийшли на вулицю, ОСОБА_7 дав всім хлопцям по 100 гривень. ОСОБА_15 також ствердив про те, що і підсудні, і потерпілі в той час знаходились в стані алкогольного сп’яніння.

          Свідок ОСОБА_16 пояснив, що 07 квітня 2010 року він разом із своїм племінником – підсудним ОСОБА_8 ходили разом на квартиру до ОСОБА_3 з тим, щоб у останньої забрати борг. Гроші дійсно була винна йому ОСОБА_3 в сумі 200 грн. Зайшовши в коридор квартири, він з ОСОБА_8 сказали ОСОБА_3 віддати їм борг. Після цього ОСОБА_3, залишивши їх в коридорі квартири, пішла в кімнату і винесла   та віддала ОСОБА_8 100 гривень, а йому 200 гривень. Після цього він більше не заходив у квартиру ОСОБА_3 та що сталося цього ж дня   йому не відомо.

          Хоча підсудні заперечують факт вчинення ними розбійного нападу з використанням для погрози  ножа , а також потерпілі та свідки частково змінили свої  показання, дані на досудовому слідстві, докази, зібрані  досудовим слідством  та  судом вказують на винуватість підсудних у вчиненні інкримінованих їм дій.  

Свідок  ОСОБА_17 показав, що 07 квітня 2010 року біля 24 години, він, повертаючись зі служби в Іваничівському  РВ УМВС, маючи інформацію про розбійний напад у м.Нововолинську ,  помітив незнайомого на вулиці, яким виявився ОСОБА_7  Після того, як він представився працівником міліції, ОСОБА_7 почав від нього втікати, при цьому викинувши з куртки якийсь предмет, від якого було чути металевий брязкіт. Через деякий час працівники  міліції   затримали ОСОБА_7 у його  родичів.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що 07 квітня 2010 року, вона,   дізналась від потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про те, що на них напали  брати ОСОБА_7 та ОСОБА_8, забравши частину грошей, що  зберігали в дивані. Розповідали, що підсудні скинули ОСОБА_4 з дивана, били  його по голові, по всьому тілі, також вдарили по обличчю ОСОБА_3, коли вона захищала ОСОБА_4, ОСОБА_7 прикладав до шиї  потерпілого ножа, погрожував зарізати, якщо не віддадуть гроші. Свідок ствердила,що все це підтвердив і потерпілий ОСОБА_4, а також очевидець цих подій –її брат ОСОБА_13,  який  в цьому році  помер. Свідок ОСОБА_14 ствердила, що сама бачила в цей же день  у ОСОБА_4 численні синці та гематоми на обличчі та на волосяній частині голови, а також бачила  кілька паралельно розташованих  ушкоджень у вигляді засохлих  неглибоких порізів чи подряпин  на шиї ОСОБА_4, а також синець на обличчі у ОСОБА_3 , появу яких потерпілі пояснювали  побиттям та  прикладанням ножа, спричиненими братами ОСОБА_7. Раніше –за день до цього, таких  ушкоджень в потерпілих не було. Пояснити причину, чому потерпілі не підтверджують в судовому засіданні своїх попередніх пояснень, не може, припускає, що шкодують підсудних.           

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_13 (а.с. 59 т.1), який помер 09.01.2011 р., вбачається, що він на досудовому слідстві показав,що мати підсудних ОСОБА_6 , знаючи, що потерпіла ОСОБА_3 продала свою квартиру і має гроші, приходила до неї позичати гроші. Після цього приходили ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,які вимагали гроші, побили ОСОБА_4 І приставляли до його шиї ніж, погрожуючи у разі відмови дати гроші прирізати його. ОСОБА_3 ,діставши з дивана гроші, змушена була віддати їм 300 грн., а потім хтось із ОСОБА_6 дістав з дивана ще певну суму грошей.

          Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що в травні 2010 року йому намагався продати мобільний телефон марки «Сіменс»ОСОБА_8 і залишив його у нього до того часу, як він віддасть гроші. Проте невдовзі до нього з’явилися працівники міліції, які повідомили, що даний мобільний телефон  викрадений.

          З протоколу огляду місця події від 07 квітня 2010 року з фототабицями (а.с.8-10 т.1) видно , що  у квартирі потерпілого ОСОБА_4 виявлено і вилучено сліди рук та зафіксовано місце ,де відбувалися події.

За висновком судової дактилоскопічної експертизи № 95 від 05.05.2010 року сліди долоні та сліди пальців рук, що виявлені  під час огляду місця події від 07.04.2010 року, належать підсудним.   Слід долоні та один слід пальця руки, відкопійовані з  поверхні вхідних дверей, залишені долонею лівої руки ОСОБА_7 та середнім пальцем лівої руки  ОСОБА_8 (а. с. 67- 70 т.1          

          Як вбачається з протоколу огляду місця події від 12.05.2010 р.(а.с.97т.1), протоколу огляду предметів від 25 травня 2010 року з фототаблицею (а. с. 104-105 т.1) та постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 25 травня 2010 року (а. с. 106 т.1), мобільний телефон марки «Сіменс А-31»був виявлений і  вилучений у гр.ОСОБА_12

          Вартість викраденого телефона підтверджено довідкою від 19.05.2010 р. (а.с.102 т.1).

          За висновком судової психіатричної експертизи № 230 у ОСОБА_7 виявлялися в період вчинення злочину і виявляються в даний час ознаки психічного  розладу  у  вигляді  затримки  психічного  розвитку  з емоційно-вольовою нестійкістю. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними. В період вчинення злочину перебував у стані простого алкогольного сп’яніння. ОСОБА_7  комісією  визнано  осудним (а. с. 80-81 т.1).

          Згідно висновку судової психіатричної експертизи № 229  ОСОБА_8 у час скоєння злочину, рівно як і в теперішній час страждав і страждає легко вираженою розумовою відсталістю з поведінковими порушеннями, обтяженою зловживанням алкоголем, однак рівень психічних розладів не сягав ступеню, котрий позбавляв  би його розуміти значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного (психіатричного) характеру не потребує (а. с. 87 т.1).

          Судом  ретельно досліджено усі  матеріали кримінальної справи, письмові пояснення підсудних, потерпілих  та інших очевидців безпосередньо після вчинення злочину , показання обох підсудних в якості підозрюваних та обвинувачених ,  допити яких було проведено у присутності захисників та протоколи допитів неповнолітнього ОСОБА_7 також у присутності  законного представника ОСОБА_6,  а також  показання, зафіксовані  на досудовому слідстві і в протоколах судового засідання при першому розгляді даної справи, які є доказами по справі, тому суд вважає, що підсудні з метою уникнути покарання  за більш тяжкий злочин неодноразово змінювали свої показання, впливали на думку потерпілих та свідків, які також частково змінили свої попередні свідчення у їх користь, мотивуючи станом сп»яніння та тим, що забули  про обставини.

          Крім того, в матеріалах даної справи (а.с.116)  є заява від ОСОБА_7, в якій він від проведення очних ставок відмовляється, так як визнає,що у нього був ніж, якого він показував потерпілому ОСОБА_4.

          Як видно з матеріалів справи , потерпілі відмовились від своїх показань щодо наявності ножа у ОСОБА_7 та почали посилатись на погану пам»ять в кінці судового слідства при першому розгляді справи, після того, як з ними  розрахувались підсудні. Отже,суд не бере до уваги  показання підсудних ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вони змінили в ході судового слідства, та які не узгоджуються із іншими доказами по справі. Суд вважає ,що показання свідка ОСОБА_14 та  ОСОБА_13,які ніяким чином не заінтересовані у даній справі, є правдивими і відповідають тим обставинам,які були встановлені досудовим слідством і послідовно підтверджувались на початку судового слідства,що проводилось вперше,тому їх бере за основу.

          Як  роз»яснив Пленум  Верховного  Суду  України  у Постанові  від 06.11.2009 року N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»  злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і  більше)  суб'єктами цього   злочину,  які  заздалегідь  домовилися  про  його  спільне вчинення.  Учасники вчинення злочину групою осіб діють  узгоджено, зі спільним умислом,  і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При  цьому  можливий розподіл функцій,  за якого кожен співучасник  виконує певну роль у вчиненні злочину.

          Якщо група осіб за  попередньою  змовою  мала  намір  вчинити крадіжку   чи  грабіж,  а  один  з  її  учасників  застосував  або погрожував застосуванням насильства,  небезпечного  для  життя  чи здоров'я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій,  а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови,  що  вони  безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

          Цією ж Постановою роз»яснено ,що під проникненням  у  житло,  інше  приміщення чи сховище слід розуміти  незаконне  вторгнення  до  них  будь-яким  способом  (із застосуванням  засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману;  з використанням підроблених документів тощо або за допомогою  інших  засобів).   

          Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи  названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати,  з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник  умисел  на  заволодіння  майном.  Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше  приміщення  чи  сховище,  якщо  умисел  на  викрадення майна у особи виник під час  перебування в цьому приміщенні. Якщо ж дії,  розпочаті як крадіжка,  поєднана з проникненням  у  житло,  інше приміщення чи сховище,  переросли в грабіж чи розбій, вчинене слід  кваліфікувати   відповідно   за   частиною   третьою  статті 186  КК  або  частиною третьою статті 187 КК  України.           

          Отже, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши норми кримінального закону, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена винуватість   підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у  вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном,  поєднаного з погрозою насильства, яке  є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, та з проникненням у житло , вчиненого   за попередньою змовою групою осіб,   і такі дії кожного із підсудних суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК  України.

          Судом також доведено винуватість  ОСОБА_8, у повторному таємному викраденні майна, належного потерпілій ОСОБА_5, тому його дії суд кваліфікує  за ч.2 ст. 185 КК  України.

          Органом досудового  слідства  обом  підсудним  було інкриміновано, що вони 07 квітня 2010 року  спочатку о 16 годині , а потім о 18 годині  вчиняли розбійні напади на потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у квартирі останніх.   

          Однак допитані в  суді підсудні ОСОБА_7, потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також свідки ОСОБА_16   вказали на те, що о 16 годині  до  ОСОБА_3 заходили ОСОБА_8 та його дядько ОСОБА_16, які до кімнати не заходили і попросили повернути їм борг, тому ОСОБА_3 віддала добровільно  ОСОБА_8 100 грн., а його дядькові –200 грн.  Отже частина  обвинувачення щодо розбою о 16 годині не знайшла свого підтвердження в судовому  засіданні, тому її слід виключити з обвинувачення.          

          При призначенні покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу кожного з них, обставини які пом’якшують і обтяжують покарання.

Так підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинено злочин, який законом віднесено до особливо тяжких. Крім цього ОСОБА_8 ще вчинено злочин, що  відноситься до середньої тяжкості.

Як особи підсудний ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, ОСОБА_8- позитивно, ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обоє  мають психічні розлади,але є осудними.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_7, суд  визнає вчинення злочину в неповнолітньому віці,  повне відшкодування завданих збитків потерпілим, те що виховувався в неповній багатодітній сім’ї, без участі батька.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_8, суд визнає  повне  відшкодування завданих ним збитків потерпілим,що він є  особою молодого віку, страждає легко вираженою розумовою відсталістю .

Обставиною,що обтяжує покарання обом підсудним суд визнає вчинення ними злочину в стані алкогольного сп»яніння.

Суд при призначенні покарання підсудним також враховує думку потерпілих, які не наполягають на призначенні підсудним суворого покарання, що їм повністю відшкодовано завдані збитки.

Беручи до уваги наведене, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення підсудних та попередження вчинення ними нових злочинів є призначення їм покарання у виді  позбавлення волі із застосуванням до обох ст..69 КК України , враховуючи кілька пом»якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особи підсудних, та обрати їм покарання нижче  від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.187 КК України.

За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2010 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 186 , ст. 70 КК України,  до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Згідно протоколу  затримання (а. с. 21-23 т.1) ОСОБА_7  затримано у даній справі   08.04.2010 року  і з цього моменту він знаходиться під вартою  відповідно до постанов  суду від  09.04.2010 р та від 16.04.2010 р. (а.с.52-54 т.1) до даного часу .

Як вбачається з копії вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2010 року  засудженому ОСОБА_7 за цим вироком строк відбуття покарання обчислюється з 07 липня 2010 року.

В суді ОСОБА_7 було повністю задоволено майнові і моральні претензії потерпілих ,тому вони від своїх цивільних позовів відмовилися.

Суд стягує  з підсудних в дохід держави судові витрати пов’язані із проведенням судових експертиз, з ОСОБА_7 –643, 88 грн., з ОСОБА_8–683, 93 грн. (а.с.66,82,83.88,89 т.1).

Речові докази: мобільний телефон марки «Сіменс А 31», що переданий  згідно письмової розписки власниці ОСОБА_5 , слід залишити останній (а. с. 107т.1).

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

                                                  засудив:

          ОСОБА_7 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст..69 КК України. призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк   п»ять  років із конфіскацією всього майна.

          На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Нововолинського міського суду від 07 липня 2010 року ,остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк    шість років із конфіскацією всього майна.    

          Запобіжний захід засудженому  ОСОБА_7  у виді взяття під варту до  набрання вироком законної сили залишити без змін.

          Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з моменту постановлення вироку, тобто з  19 вересня 2011 року, зарахувавши у строк відбуття покарання його перебування під вартою з 08 квітня 2010 року по  18  вересня 2011  року включно.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 ч.3 ст. 187, КК України, призначивши покарання :

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України  - у виді позбавлення волі на строк  п»ять  років із конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України  за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8. покарання у виді позбавлення волі на строк  п»ять  років із конфіскацією всього майна.

Початок  строку відбуття покарання  засудженому ОСОБА_8. обчислювати з моменту  проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_8. у виді  підписки про невиїзд  до набрання вироком законної сили  змінити на взяття під варту із залу суду.

Прийняти відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від заявлених цивільних  позовів до ОСОБА_7 та ОСОБА_8  про стягнення  матеріальної шкоди ,завданої злочином,  та закрити  по них провадження .

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 643 (шістсот сорок три) грн. 88 коп. судових витрат, з ОСОБА_8 в дохід держави 683 (шістсот сорок три) грн. 93 коп. судових витрат.

          Речові докази по справі:  мобільний телефон марки «Сіменс А 31»залишити  власниці  потерпілій ОСОБА_5.          

        На вирок може бути  подано апеляції до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в той самий строк з моменту вручення їм  копії вироку.

Головуючий