Справа № 22-ц-1390/ 2006 Головуючий у першій інстанції* -
Гук Л.І.
Категорія - цивільна Доповідач - Квач М.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
"14" вересня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
Головуючого - судді Литвиненко І.В.
Суддів Квача М.О., Смаглюк Р.І.
при секретарі Мехед Т.О.
з участю ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів, -
УС ТАНОВИВ:
У червня 2006 року ОСОБА_2. звернулася з позовом до ОСОБА_5. про стягнення 21743 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів та про зміну розміру аліментів з 1\4 частини, стягнутої постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2003 року, до 1000 гривень щомісячно у твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що з часу стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в зазначеній частині відповідач, працюючи в Португалії та отримуючи значну заробітну плату - більше 5 доларів США, аліментів не виплачував, від їх уплати ухиляється, в зв"язку з чим за розрахунком державного виконавця за ним мається заборгованість по аліментам в сумі 6386 гривень 69 копійок.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від ЗО червня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_2. 900 гривень неустойки за прострочення сплати аліментів та змінено розмір аліментів з 1А частини до 600 гривень щомісячно на утримання дочки ОСОБА_6, 25.11.1993 року народження, але менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що ухвалюючи таке рішення, суд не взяв до уваги тих обставин, що він не знав про постанову суду про стягнення аліментів, в даний час проживає в Україні, перебуває на лікуванні та являється безробітним.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, позивачку, представника ДВС у Деснянському районі м. Чернігова, адвоката та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., суд дійшов висновку, що ОСОБА_5. має статус безробітного і отримує в Португалії матеріальну допомогу на малолітню дитину у розмірі 500 доларів США, має мінливі заробітки та зобов"язаний сплатити позивачці неустойку.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до положень ст.196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
По справі встановлено, що постановою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2003 року стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_2. аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до її повноліття. Вказана постанова ухвалена суддею у відсутності ОСОБА_5. З даною постановою він не був ознайомлений, про її ухвалення він не знав, як не знав і про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів. На час ухвалення постанови про стягнення аліментів ОСОБА_5. мешкав в Португалії, і являвся безробітнім. Безробітнім він являється і в даний час, мешкаючи та перебуваючи на лікуванні в м. Чернігові. Будь - які докази про те, що ОСОБА_5. отримує 500 доларів США матеріальної допомоги в матеріалах справи відсутні і таких доказів ОСОБА_2. суду не надала.
За таких обставин, коли відсутня вина ОСОБА_5. за прострочення сплати аліментів, про стягнення яких він не знав, факт його роботи в Португалії недоведений, він являвся безробітним і таким являється в даний час, суд безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_2. про стягнення неустойки та зміну розміру аліментів, а тому таке рішення підлягає скасуванню, з відмовою в позові ОСОБА_2.
2
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК, ст. 196 Сімейного кодексу України апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене до Верховного суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.