Справа 9 22ц-1341\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції:  Триголова В.М.

Доповідач:  Редька А. Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ    УКРАЇНИ

14 вересня 2006 року                                                   місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: сторін та їх представників, представника третьої особи,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на житло, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом,

встановив:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на жиле приміщення у квартирі  №АДРЕСА_1 у місті Ніжин, та задоволено зустрічний позов ОСОБА_2. і вселено ОСОБА_2 до вказаної квартири, а також зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2. перешкод у користуванні квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право на житло у спірній квартирі, і відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2., посилаючись,

2

що    суд   неправильно   встановив    обставини    справи,    що    призвело    до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, пояснення представника третьої особи, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не може бути задоволена.

Суд першої шстанпії у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України наймач або член його сімі може бути визнаний таким, що втратив право на желе приміщення, якщо відсутній більше шести місяців без поважних причин.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право на жиле приміщення у спірній квартирі, ОСОБА_1. посилався, що відповідач з 1995 року не проживає у квартирі без поважних причин, проживає в інших місцях і не сплачує квартирної плати.

Проте, ці обставини не підтверджені у судовому засіданні позивачем, а відповідач ОСОБА_2. спростував ті обставини, на які посилався позивач ОСОБА_1. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1., відповідач ОСОБА_2. посилався, що ОСОБА_1. перешкоджає йому користуватися квартирою. З 1993 року кілька років він сам проживав в іншому місці, потім повернувся і своєю поведінкою створює перешкоди у вільному користуванні квартирою, зловживає спиртними напоями, вставив нові замки у 2003 році, вчиняє сварки, тому він був змушений тимчасово перебратися з сім'єю до тещі, але весь час платив квартирну плату та намагався користуватися квартирою, та у зустрічній позовній заяві ставить питання про примусове вселення його до спірної квартири.

За матеріалами справи встановлено, що сторони проживають у спірній квартирі за договором найму, наймачем є ОСОБА_2., ОСОБА_1. проживає як член сім! наймача.

Договором від 2 листопада 2005 року, квитанціями про сплату заборгованості по оплаті найму квартири та комунальних послуг, підтверджується, що ОСОБА_2. у період 1999 - 2005 p.p. сплачував витрати по утриманню квартири.

Свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., сусіди сторін, у своїх показанням у судовому засіданні посилалися, що ОСОБА_1. проживає у спірній квартирі разом з своєю сім'єю, не пускав у квартиру жити ОСОБА_2. і ОСОБА_2. скаржився, що його не пускають у квартиру.

з

Свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., які підписували акти про відсутність ОСОБА_2. у спірній квартирі на протязі 8 років, у своїх показанням у судовому засіданні посилалися, що акти підписували у себе вдома, де живе ОСОБА_2. вони не знають, причини, з яких він не користується спірною квартирою вони також не знають.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2. змушений проживати в іншому місці внаслідок перешкод, що йому чинить позивач ОСОБА_1. у користуванні квартири, тому не встановлено підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на жиле приміщення, обгрутовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Суд також правильно встановив, що своїми діями ОСОБА_1. порушую житлові права ОСОБА_2. і обґрунтовано задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2. та вселив його до спірної квартири.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Алеііяцшну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.