Справа № 22ц-1230 / 2006 Головуючий у 1 інст. - Соколик O.I.
Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у
складі:
головуючого - судді Лакізи Г.П.,
суддів - Нечасного Л.А., Острянського В.І.,
при секретарі - Пац Т.М., Пільгуй Н.В.
за участю - позивача ОСОБА_1., представника позивачів
Лугіни О.В., представників відповідачів - СТОВ „Богдан" Гезердава В.В.,
Варвинської райдержадмшістрації Козлової О.А. і Сергіенко Н.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за
апеляційними скаргами відповідачів Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю „Богдан" с Богдани Варвинського району та
Варвинської районної державної адміністрації на рішення Варвинського
районного суду Чернігівської області від 02 червня 2006 по справі за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_1 до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан" с Богдани Варвинського району Чернігівської області, Варвинської районної державної адміністрації, Богданівської сільської ради Варвинського району про відшкодування заподіяних збитків, -
встановив:
У січні 2006 року ОСОБА_2. та ОСОБА_1. звернулись до суду з позовом, в якому просили стягнути зі СТОВ "Богдан" та Варвинської райдержадмшістрації солідарно на користь ОСОБА_2. - 20220 грн. 93 коп. та на користь ОСОБА_1. - 8410 грн. 34 коп., а також судові витрати. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що на підставі розпорядження Варвинської райдержадмшістрації від 22.12.03р. №НОМЕР_1 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2. На підставі розпорядження Варвинської райдержадмшістрації від 06.07.04р. №НОМЕР_2 27.09.04р. одержала державний акт на право власності на земельну ділянку, отриману при розподілі земельних ділянок серед власників земельних частко (паїв) ОСОБА_1. У вересні 2004 року СТОВ "Богдан" без згоди позивачів засіяло їхні земельні ділянки озимою пшеницею. Пізніше ОСОБА_2. та ОСОБА_1. дізнались, що 26.07.04р. між Варвинською райдержадміністрацією та СТОВ "Богдан" був укладений договір оренди невитребуваних земельних ділянок. До складу переданого в оренду земельного масиву були включені і їхні земельні ділянки.
2 Лише 25.07.05р. Варвинська райдержадміністрація та СТОВ "Богдан" оформили доповнення до зазначеного договору, якими з орендованого масиву земельні ділянки позивачів виключались. Договором оренди, укладеним між Варвинською райдержадміністрацією та СТОВ „Богдан" було порушене їх право власності, а тому відповідно до ст..ст. 215-217, 228, 236 ЦК України положення договору про включення до площі орендованого масиву їх земельних ділянок є нікчемними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Зокрема, СТОВ „Богдан" та Варвинська райдержадміністрація повинні відшкодувати їм збитки, заподіяні внаслідок їх спільних умисних дій, спрямованих на одержання доходу від їх (позивачів) власності. Позивачі вважають, що користування СТОВ „Богдан" їх земельними ділянками було самовільним. Відповідно до ст.. 373 УК України, ст..ст. 79, 90 ЗК України вони мали право на посіви озимої пшениці та на вироблену сільськогосподарську продукцію. Відповідно до ст..ст. 22, 390, 1214 ЦК України СТОВ „Богдан" має передати усі доходи, які воно одержало або могло одержати від їх земельних ділянок і їх врожаю. Сума коштів, належних ОСОБА_2., обчислюється з розміру земельної ділянки (12,40 га), урожайності озимої пшениці (2,9 т/га) та ціни на пшеницю (650 грн./т), витрат на збір урожаю (254,28 грн.) і становить 20220 грн. 93 коп. Сума коштів, належних ОСОБА_1., становить 8251 грн. 44 коп. Згодом позивачі збільшили позовні вимоги і просили стягнути на користь ОСОБА_2. зі СТОВ "Богдан" та Варвинської райдержадміністрації 29210 грн. 93 коп. солідарно, на користь ОСОБА_1. - 12078 грн. 84 коп. та судові витрати (а.с.154).
Ухвалою суду від 03.05.2006 р. до участі у справі в якості відповідача залучено Богданівську сільську раду Варвинського району (а.с.115-116).
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. та ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Богданівської сільської ради та ТОВ "Богдан" солідарно на користь ОСОБА_2. 29210 грн. 93 коп. заподіяних збитків та судовий збір в сумі 142 грн. Стягнуто з Богданівської сільської ради та ТОВ „Богдан" солідарно на користь ОСОБА_1 11919 грн. 94 коп. заподіяних збитків та судовий збір в сумі 122 грн. 79 коп. Стягнуто з Богданівської сільської ради та ТОВ „Богдан" солідарно на користь держави мито в сумі 151 грн. 20 коп. та на користь ОСОБА_2., ОСОБА_1. 679 грн. витрат, пов'язаних з явкою позивачів та їх представника до суду, 500 грн. витрат на отримання правової допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. і ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельні ділянки виникло у позивачів після отримання ними Державних актів про право власності на землю: у ОСОБА_2. 26.01.2004 р., а у ОСОБА_1. -27.09.2004 р. Тому відповідно до ст.. 4 Закону України „Про власність" та ст.. 319 ЦК України позивачі як власники вправі володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Єдине обмеження встановлено частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України про те, що приступати до використання своєї земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної
з реєстрації, забороняється. Межові знаки на земельних ділянках ОСОБА_2. і ОСОБА_1. були встановлені лише в липні 2005 року, незважаючи на їх неодноразові звернення в різні інстанції за захистом своїх прав. Суд вказав, що невикористання громадянином належної йому на праві власності земельної ділянки не може бути підставою для використання її іншими особами. За висновками місевонго суду, укладений 26.07.2004 року між Варвинською райдержадміністрацією та СТОВ „Богдан" договір оренди земельної ділянки відповідно до ч.І ст.215 ЦК України є недійсним, а у відповідності до ст..228 ЦК України такий договір є нікчемним, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного договору недійсним у судовому порядку не вимагається. Суд визначив, що вина Варвинської райдержадміністрації полягає в тому, що вона передала в оренду земельні ділянки позивачів як не витребувані земельні частки (паї), що не відповідає встановленим цим судом обставинам та ст.. 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), а вина СТОВ „Богдан" полягає в тому, що товариство уклало з Варвинською райдержадміністрацією договір оренди земельних ділянок, незважаючи на те, що товариству були відомі дійсні власники цих ділянок, обробляло ці ділянки та отримувало прибуток. Дії Варвинської райдержадміністрації та СТОВ „Богдан" були взаємопов'язаними, сукупними і мали єдиний намір, а тому заподіяна позивачам шкода підлягає стягненню з відповідачів солідарно. З посиланням на положення ст.. 373 ЦК України, ст..ст. 79,90 Земельного кодексу України суд першої інстанції зробив висновок про те, що з моменту одержання державних актів на право власності на землю ОСОБА_2. та ОСОБА_1. набули права і на рослинність, що знаходиться на їх земельних ділянках. Також суд зазначив, що відповідно до ст.. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі з незібраним врожаєм, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Проте СТОВ „Богдан" не передало ОСОБА_2. та ОСОБА_1. ні ділянки з врожаєм, ні зібраний врожай. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягненню з відповідачів на користь позивачів підлягають кошти, які були отримані товариством „Богдан" після збору урожаю за мінусом витрат, пов'язаних зі збором урожаю. Суд першої інстанції вказав, що стягнення повинно бути проведено не з Варвинської районної державної адміністрації, а з Богданівської сільської ради, оскільки відповідно до ст.. 63 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.. 69 Бюджетного кодексу України 60 % плати за землю зараховуються до бюджету сільської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. і ОСОБА_1. в зв'язку з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апеляційним судом встановлено, що позивачки ОСОБА_2. і ОСОБА_1. є власниками земельних часток (паїв) ТОВ „Богданівське" Богданівської сільської ради; державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2. отримала 16.01.2004 p., а ОСОБА_1. - 27.09.2004 р.
4
(а.с.8-9). Встановлено, що СТОВ „Богдан" використовувало земельні ділянки (в тому числі і земельні ділянки позивачок) на підставі договору оренди, укладеного 26.07.2004 р. з Варвинською райдержадміністрацією а.с. 48-56), а тому таке землекористування товариством не можна вважати самовільним. Тому підстави для застосування положень ст.. 212 та п. б ч.І ст. 211 Земельного кодексу України, як наполягали позивачі, відсутні. Договір оренди не визнаний судом недійсним у відповідній частині; постанова Варвинського районного суду від 14.02.2006 р. про скасування договору оренди земельної ділянки, укладеного 26.07.2004 р. між Варвинською райдержадміністрацією та СТОВ „Богдан", скасована ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11.04.2006 року, а провадження у цій адміністративній справі закрито (а.с.133-134).
Із заявами про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2. і ОСОБА_1. звернулись до компетентного органу 04.10.2004 р.(а.с. 224-225). Межі земельних ділянок позивачів ОСОБА_2. і ОСОБА_1. в натурі (на місцевості) встановлено 25.07.2005 року, що підтверджується відповідними актами (а.с.228-229). В той же день, 25.07.2005 року Варвинською райдержадміністрацієюі СТОВ „Богдан" були прийняті доповнення до договору оренди, відповідно до яких із складу орендованих земель виключались земельні ділянки ОСОБА_2. і ОСОБА_1. у визначених в натурі межах (а.с. 57, 54).
Відповідно до частини 3 статті 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є обов'язковою умовою користування власником його земельною ділянкою). Таким чином, до 25.07.2005 року ОСОБА_2. і ОСОБА_1. не вправі були приступати до використання їх земельних ділянок, а тому до цієї дати у них і не виникало передбачене ст.. 90 Земельного кодексу України право власності на посіви, насадження та вироблену сільськогосподарську продукцію та, відповідно, на відшкодування їх вартості. А тому підстави для стягнення в межах заявлених позовних вимог на підставі ст.. 211 Земельного кодексу України з відповідачів на користь позивачів вартості урожаю озимої пшениці, засіяної СТОВ „Богдан" у 2004 році, відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.4 ч.І і ч.2 ст.309, ст.ст. 313, 316, 317, 218, 319 Цивільного процесуального Кодексу України, ч.З ст. 125, 211, 212 Земельного кодексу України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційні скарги відповідачів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан" с Богдани Варвинського району та Варвинської районної державної адміністрації задовольнити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2006 року скасувати.
5 Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан" с Богдани Варвинського району Чернігівської області, Варвинської районної державної адміністрації, Богданівської сільської ради Варвинського району про відшкодування заподіяних збитків.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.