Справа №22а-471/2006 р. Головуючий у першій інстанції -Кашпур О.В.

Категорія - адміністративна                           Доповідач - Острянський B.I.

ПОСТАНОВА

іменем        України

12 вересня 2006 року                                                                                         місто Чернігів

Апеляційний   суд   Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Лакізи Г.П.

суддів - Острянського В.І., Нечасного Л.А.

при секретарі - Пільгуй Н.В.

за участю     - сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до Чернігівського міськвиконкому про визнання неправомірними і скасування рішень Чернігівського міськвиконкому №НОМЕР_1 від 20 жовтня 2004 року та №НОМЕР_2 від 06 грудня 2004 року стосовно ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року позивачі звернулися з даним позовом до Чернігівського міськвиконкому, мотивуючи тим, що рішення Чернігівського міськвиконкому №НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року збільшено склад сім"ї ОСОБА_4. до 5 осіб, до неї включено онуку, ОСОБА_5, 2002 року народження та синаОСОБА_3., 1966 року народження, який з 1997 року є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 Чернігівського району. На підставі рішення №НОМЕР_2 від 06 грудня 2004 року було видано ордер на право поселення в квартиру №АДРЕСА_2 в м. Чернігові на сім"ю у складі 5 осіб, в т.ч. іОСОБА_3.

Позивачі вважають, що міськвиконком рішенням №НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року безпідставно збільшив склад сім"ї, включивши ОСОБА_3., який проживав з сім"єю в м. Чернігові по вул.. АДРЕСА_3 і не був членом сім"ї ОСОБА_4. та не проживав у зоні гарантованого добровільного відселення. Тому просили суд визнати неправомірним рішення Чернігівського

1

міськвиконкому №НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року та №НОМЕР_2 від 06 грудня 2004 року в частині що стосується ОСОБА_3.

Постановою місцевого суду від 01 червня 2006 року у позові ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2006 року та про постановления судового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуваними рішеннями міськвиконкому ОСОБА_3. незаконно було включено до складу сім"ї ОСОБА_4.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановивши оскаржувану постанову, місцевий суд виходив з того, щоОСОБА_3. проживав у АДРЕСА_4 Чернігівського району з дня народження і по день отримання ордера на спірну квартиру; що міськвиконком виніс оскаржуване рішення від 20 жовтня 2003 року №НОМЕР_1 на підставі заяви ОСОБА_4 про включення до складу його сім"ї ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з яким були згодні ОСОБА_2. та ОСОБА_1., про що свідчать їх підписи на заяві (а.с.108) та що строки звернення до суду з адміністративним позовом про скасування рішень від 20 жовтня 2003 року і 06 грудня 2004 року пропущено, тому і прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Проте апеляційний суд не може погодитись з мотивами відмови у задоволені даного позову.

З матеріалів справи видно, що позивачі ОСОБА_2. і ОСОБА_1. заявили вимоги про визнання протиправним і про скасування рішення Чернігівського міськвиконкому від 20 жовтня 2003 року №НОМЕР_1 щодо включення до членів сім"ї ОСОБА_4. його сина ОСОБА_3 лише 05 грудня 2005 року, тобто поза межами річного строку позовної давності, встановленого законом, який сплинув.

Згідно з правилами ст..ст.99 і 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки інші учасники судового розгляду наполягали на факті пропущення строку позивачами для оскарження вказаного рішення Чернігівського міськвиконкому, тому необхідно відмовити їм у задоволенні даної вимоги.

Щодо оскарження позивачами рішення Чернігівського міськвиконкому від 06 грудня 2004 року №НОМЕР_2 про виділення житла ОСОБА_4 на сім"ю з 5 осіб, в т.ч. і на ОСОБА_3, то питання про визнання його неправомірним і скасування в частині, що стосується ОСОБА_3. при наявності чинного рішення Чернігівського міськвиконкому від 20 жовтня 2003 року №НОМЕР_1 щодо внесення змін до складу сім"ї ОСОБА_4., яка перебуває на квартирному обліку з трьох до п"яти осіб, немає ніякого юридичного значення і на вирішення даного спору не впливає.

2

Отже і у вимозі позивачів щодо визнання неправомірним та скасування рішення міськвиконкому від 06 грудня 2004 року №НОМЕР_2 щодо ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення місцевого суду постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 01 червня 2006 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до Чернігівського міськвиконкому про визнання протиправними і скасування рішень Чернігівського міськвиконкому №НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року в частині включення до членів сім"ї ОСОБА_3 та №НОМЕР_2 від 06 грудня 2004 року в частині щодо надання житла ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України впродовж одного місяця з дня набуття нею законної сили.

З