Справа № 22а-504/2006 р.                                        Головуючий у першій інстанції

Зінченко СП.

Категорія - адміністративна Доповідач - Губар B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 вересня 2006 р.   Апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого-судді Іваненко Л.В. суддів: Губар B.C., Шемець Н.В. при секретарі Пац Т.М.

з участю: представника відповідачів ДСА України та ТУ ДСА України в Чернігівській області Багатюк-Дешко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 р. позивачі судді Сосницького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися до суду з зазначеним вище позовом, в якому просили стягнути шляхом списання з розрахункового рахунку головного Державного казначейства України № 35213015004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві утриманий податок з фізичних осіб на користь ОСОБА_1. в сумі 11580 грн. 35 коп. та ОСОБА_2. в сумі 7201 грн. 10 коп..

Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони працюють ІНФОРМАЦІЯ_1 Чернігівської області і у відповідності до ст. 11 Закону України "Про статус суддів" мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення. В зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2004 р. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" з їх заробітної плати відраховується прибутковий податок, хоча згідно ст. 1 Указу Президента України від 21 січня 2006 р. № 46/2006 залишений чинний Указ Президента України від 10 липня 1995 р. в частині, що заробітна плата судді не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2006 р. № 22р, передбачено відшкодування суддям 100% сплаченого прибуткового податку, що фактично не виконується. Внаслідок цього, ДСА України, яка відповідно до положень Бюджетного кодексу України, є головним розпорядником коштів на утримання суддів та судів, безпідставно утримала

і не виплатили їм частину заробітної плати з 01 січня 2004 р. і по ЗО квітня 2006 р. На недопущення скасування та зменшення оплати праці суддям без компенсації вказано у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.02р.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2006 р. позов задоволено, стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку головного Державного казначейства України № 35213015004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві утриманий податок з фізичних осіб на користь ОСОБА_1. в сумі 11580 грн. 35 коп. та ОСОБА_2. в сумі 7201 грн. 10 коп..

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права, а саме не враховані положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Указу Президента України від 25 грудня

2003    p., розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 р. №

22р. Апелянт стверджує, що кошти для виплати суддям компенсаційних сум

податку з доходу фізичних осіб не були передбачені в Державному бюджеті

України на 2004-2005 p.p., не були передбачені і у кошторисах видатків

відповідних бюджетних установ і ДСА України діяла в межах чинного

законодавства України, і ніякого зменшення заробітної плати суддів не

відбулось.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без зміни виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_1. працює ІНФОРМАЦІЯ_2 Чернігівської області, а ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 Чернігівської області і на них поширюється Закон України "Про статус суддів".

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що заробітна плата, в тому числі і суддів, підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

На підставі Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" з позивачів з 01.01.04 р. по 30.04.06 р. утримувався податок з доходів фізичних осіб - в сумі 11580 грн. 35 коп. з ОСОБА_1. та в сумі 7201 грн. 10 коп. із ОСОБА_2. без його відповідної компенсації, що суперечить рішенням Конституційного Суду України від 24.06.1999 року та від 01.12.2004 року.

Відповідно до ч. З ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно рішенню Конституційного Суду України № 20-рп від 1 грудня

2004    р. (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і

гарантій),  норми  про  матеріальне  та  побутове  забезпечення  суддів,  їх

2

соціальний захист, встановлені статтями 44, 45 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів та від бюджетного фінансування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. мають право на отримання компенсації стягнутого податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено рішеннями Конституційного Суду України від 24.06.99 р. та від 01.12.04 p..

Посилання ДСА України на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 р. № 22р "Про деякі питання оплати праці суддів" та на відсутність бюджетних коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань перед позивачами, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці аргументи не є підставою для звуження змісту існуючих прав і свобод позивачів.

Постанова суду є законною та обгрунтованою, доводи викладені в скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2006 р. - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця.

5