Справа 22ц-1271 /2006р. Головуючий у 1 інстанції
Бечко Є.М.
Категорія - цивільна _______ Доповідач: ГУБ АР B.C.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 року Місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді: Іваненко Л.В.
суддів: Губар B.C., Шемець Н.В.
при секретарі'. ПАЦ Т.М.
З участю: ОСОБА_1., ОСОБА_2., АДВОКАТІВ
ОСОБА_3., ОСОБА_4. Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 таОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від ЗО травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ: У липні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2., мотивуючи свої вимоги тим, що 19 травня 2003 року, близько 17-00 годни, на перехресті вулиць Гагаріна та Перемоги в М.Чернігові, ОСОБА_2., керуючи автомобілем ЗАЗ-968 М, д.р.н. НОМЕР_1, вчинив зіткнення з належним позивачеві автомобілем ВАЗ-21063 д.р.н.НОМЕР_2, який зупинився на вказаному перехресті для повороту вліво, в результаті чого автомобіль позивача був пошкоджений. Позивач стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдана матеріальна шкода у сумі 1163 грн.27 коп. та моральна шкода, яку він оцінив 500 грн. Тому просив суд стягнути з відповідача 1163 грн.27 коп. матеріальної шкоди, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, вартість автотоварознавчого дослідження у сумі 84 грн.50 коп. та витрати за правову допомогу у сумі 100 грн.
Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 30.05.06. позов ОСОБА_1 задоволений частково. З ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. стягнуто 311-94 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 125 грн. -на відшкодування моральної шкоди, 25-00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього - 461 грн.94 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Апелянт стверджує, що суд безпідставно зменшив розмір відшкодованої матеріальної та моральної шкоди; не погоджується з
висновком суду щодо наявності частини його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і наполягає, що винним у скоєнні ДТП є відповідач.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 30.05.06. скасувати та постановить нове рішення, яким ОСОБА_1. у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у сконні дорожньо-транспортної пригоди винен не він, а позивач, який порушив Правила дорожнього руху та стверджує, що суд безпідставно визнав наявність 25 % його, ОСОБА_2., вини у скоєнні ДТП. Рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та таким, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали адміністративної справи № 3-3607, обговоривши доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2., апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2003 року, близько 17-00 години, на перехресті вулиць Гагаріна та Перемоги в М.Чернігові, сталося зіткнення належного позивачеві автомобіля ВАЗ-21063 д.р.н. НОМЕР_2 з автомобілем відповідача ЗАЗ-968 М, д.р.н. НОМЕР_1., який зупинився на вказаному перехресті для повороту вліво, в результаті чого обидва автомобілі були пошкоджені. За наслідками ДТП органами ДАІ було складено протокол та необхідні матеріали, які були передані до суду для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП. За наслідками розгляду зазначеної адміністративної справи, ОСОБА_2. не було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення і постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2003 року провадження по справі було закрите за відсутністю у діях ОСОБА_2. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Проте, жодних прямих, безспірних і достовірних доказів, які б належним чином підтверджували вимоги позивача, ним суду не представлено і в матеріалах справи такі докази відсутні, вимоги його не грунтуються на нормах матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх задоволення відсутні.
Так, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї. Доказів протиправної поведінки відповідача щодо позивача позивачем суду не надано.
Виходячи з вимог чинного Цивільного кодексу, для настання деліктної відповідальності за спричинення шкоди особі необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1). Наявність шкоди; 2).Протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3).Причинний зв"язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди; 4).Вина . Наявність зазначених підстав у їх сукупності необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, у тому числі
і для даної конкретної справи стосовно вимог позивача відшкодувати спричинену йому матеріальну та моральну шкоду. Відсутність або недоведеність хоча б однієї із цих складових є підставою у відмові відшкодування шкоди. Проте, докази наявності вини відповідача у скоєнні ДТП - відсутні, оскільки постановою Новозаводського суду від 17.07.03. встановлено відсутність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, і дана постанова суду, яка набула законної сили, є преюдиціальною при розгляді даної цивільної справи відповідно до вимог ст.61 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до неправильного визначення правовідносин які виникли між сторонами, зазначеним правовідносинам судом дана неправильна юридична оцінка, що стало наслідком постановления помилкового рішення, яке, зважаючи на викладене, має бути скасоване з постановлениям нового рішення та відхиленням апеляційної скарги ОСОБА_1 і відмовою ОСОБА_1. у задоволенні його позовних вимог. Виходячи з викладеного, апеляційна скаргу ОСОБА_2. є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 1166, ч.І ст.1167,1187,1188 ЦК України, ст.ст. 303, 304 , 307,309, 313, 314,316,317,319 ЦПК України, апеляційний суд ,-
ВИР І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від ЗО травня 2006 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову доОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди -відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.