ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        10.07.2007 р.                                                                      Справа №16/253-10/118

за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Кременчуцької філії “ПриватБанк”, м. Кременчук

до     1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрод”, м. Комсомольськ

        2. Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВІКО-АГРО”, м. Комсомольськ

   3. Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі відділення Промінвестбанку України в м. Комсомольськ

     третя особа на стороні відповідача: фізична особа Черневський М.Ю., м. Комсомольськ

     про визнання договору недійсним

                                                                                                                         Суддя Киричук О.А.

       Представники:

       від позивача:  Козловський В.А., дов. № 3984-ПО від 01.09.2005р.

       від відповідача:  1. не з"явився 2. не з”явився, 3. Намінас О.В., дов. б/н від 18.05.2006р., Кириченко Г.В., дов. б/н від 10.05.06р.

       від третьої особи: не з"явився

Розглядається позовна  заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 06.09.2000 р., укладеного між відповідачами, з додатком до цього договору в частині купівлі-продажу парового котлу Е-1, 0-0, 9р-3, 1997 року, заводський № 10720 та транспортерів ковшових для зерна вертикальних НОРІЯ-20 в кількості 2-х штук.

Відповідач-3 проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмових поясненнях від 19.04.07 р.

Відповідач-2, приймаючи участь у розгляді справи раніше, проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Третя особа –фізична особа Черневський М.Ю. вважає, що  по –перше, позов необгрунтований, оскільки  право застави позивача за договорами застави від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 та від 24.02.1999 р. реєстр. № 315 не виникло у зв”язку з неукладеністю договору № 5 про обслуговування пластикової картки від 11.11.1998 р. між ЗАТ КБ „ПриватБанк” і фізичною особою Черневським М.Ю.  внаслідок недосягнення сторонами за договором згоди з усіх істотних умов зазначеного договору; по-друге, в разі, якщо суд не погодиться з запереченнями проти позову з підстав неукладеності договору № 5 про обслуговування пластикової картки від 11.11.1998 р. між ЗАТ КБ „ПриватБанк” і фізичною особою Черневським М.Ю. внаслідок недосягнення згоди з усіх істотних умов зазначеного договору, позов ЗАТ КБ „ПриватБанк” має бути задоволений повністю.

За згодою сторін у судовому засіданні 10.07.2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Між Комсомольською філією ЗАТ КБ „ПриватБанк”, що на даний момент є безбалансовим відділенням Відділення „Кременчуцька філія” Полтавського ГРУ ПриватБанк ЗАТ КБ „ПриватБанк” (надалі –Банк) та фізичною особою Черневським Михайлом Юрійовичем (клієнт) укладений договір № 5 про обслуговування пластикової картки від 11.11.1998 р., відповідно до п. 1.1 та п. 1.3 якого Банк видає клієнтові платіжну пластикову картку. Картка видається після підписання цього договору, заповнення „Анкети-заяви” (додаток 1). Використання картки регулюється „Тарифними ставками” (додаток 2) і „Правилами користування пластиковими картками (додаток 3). Позивачем додатки до договору „Тарифні ставки” (додаток 2) і „Правила користування пластиковими картками (додаток 3) суду не надані. Позивачем пояснено, що такі додатки до договору № 5 про обслуговування пластикової картки від 11.11.1998 р. не складалися і не підписувалися. Умови договору щодо тарифних ставок та правил користування пластиковими картками є загальними, затверджені як внутрішні документи позивача і оприлюднені шляхом розміщення їх на дошці об’яв у приміщенні Банку.

24.11.1998 р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 5-а до договору про обслуговування міжнародної пластикової картки № 5 від 11.11.1998 р. Відповідно до п. 1 і п. 5 зазначеної додаткової угоди Банк встановлює кредитний ліміт по картці клієнта в розмірі 10 000 доларів США на строк до 24.11.1999 р.

В якості забезпечення зобов’язань за вказаною додатковою угодою КБ „ПриватБанк” (Заставодержатель), Черневський М.Ю. (Заставодавець) і ТОВ „Агропрод” (Гарант) в особі директора Черневського М.Ю. 25.11.1998 р. уклали договір застави майна реєстр. № 2476. Відповідно до абзацу другого п. 2 даного договору застави в забезпечення своєчасного виконання зобов”язань по додатковій угоді № 5-а від 24.11.1998 р. Заставодавець та Гарант виступають як солідарні боржники і заставляють Заставодержателю наступне майно: транспортери ковшові для зерна вертикальні НОРІЯ-20 в кількості 2 штуки, що належать на підставі договору купівлі-продажу б/н від 08.09. 1997 р.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу б/н від 08.09.1997 р. власником транспортерів ковшових для зерна вертикальних НОРІЯ-20 є  ТОВ „Агропрод”.

03.12.1998 р. між КБ „ПриватБанк” і фізичною особою Черневським М.Ю. укладена ще одна додаткова угода № 5-б до договору про обслуговування міжнародної пластикової  картки № 5 від 11.11.1998 р., відповідно до п. 1 якої Банк встановлює кредитний ліміт по картці клієнта в розмірі 15 000 доларів США.

В якості забезпечення зобов”язань за вказаною додатковою угодою № 5-б КБ „ПриватБанк” (Заставодержатель), Черневський М.Ю. (Боржник) і ТОВ „Агропрод” (Заставодавець) в особі директора Черневського М.Ю. 24.02.1999 р. уклали договір застави майна реєстр  № 315. Відповідно до абзацу другого п. 2 даного договору застави в забезпечення своєчасного виконання зобов’язань по додатковій угоді № 5-б від 03.12.1998 р. Заставодавець та Боржник виступають як солідарні боржники і Заставодавець заставляє Заставодержателю наступне майно, що належить йому на праві власності: паровий котел Е-1, 0-0, 9-Р 1997 року випуску, заводський № 10720.

Як свідчить витяг реєстратора Кременчуцької філії ЗАТ КБ „ПриватБанк” „Про реєстрацію застав у Державному реєстрі застав рухомого майна” 03.05.1999 р. , вказане в договорах застави майно було зареєстроване відповідно до Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого постановою КМУ № 1185 від 30.07.1998 р. В якості Заставодавця зазначене ТОВ „АГРОПРОД”.

07.07.2000 р. приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Куц С.М. на підставі ст. 87 Закону України „Про нотаріат” був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказане в договорах застави від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 та від 24.02.1999 р. реєстр. № 315 майно ТОВ „АГРОПРОД” в рахунок погашення заборгованості Черневського М.Ю. перед ЗАТ КБ „ПриватБанк”, а саме: 64 853, 59 грн. –основний борг, 4 574, 72 грн. –відсотки за кредитом. За зазначеним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження.

17.08.2000 р. Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк  (Заставодержатель) та ТОВ „АРГОПРОД” (Заставодавець) уклали договір іпотеки цілісного майнового комплексу № 65зс/2000, відповідно до п. 1.1 якого цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитних договорів № 83к/97 від 04.11.1997 р., 8к/98 від 05.03.1998 р. та № 21к/98 від 30.07.1998 р. (а також будь-яких додаткових угод до них), укладених між Заставодержателем і Заставодавцем, за умовами яких останній зобов’язаний повернути Заставодержателю кредити у загальному розмірі 400 000 грн., відсотки за користування ним, а також неустойку та інші штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених зазначеними кредитними договорами. Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки визначено, що предметом застави є цілісний Майновий комплекс цеху по переробці зерна гречки згідно з додатком № 1 до Договору. Відповідно до п. 4 і п. 7 додатку № 1 до договору іпотеки (а.с....) до складу майнового комплексу цеху по переробці зерна гречки ТОВ „АГРОПРОД” входять котельна установка на твердому паливі (котел марки Е-1, 0-0, 9-ЗУХЛ-4 на твердому паливі, водопідготовка ВПУ -2.5, бак для води, металева димова труба) і транспортери „Норія” -20 –ти тонні. –2 шт.

06.09.2000 р. ТОВ „ВВІКО –АГРО” (Підприємство - покупець), ТОВ „АГРОПРОД” (Продавець) і Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк  (Банк-Заставодержатель) уклали договір № 1 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов”язався у строк до 29.12.2000 р. передати у власність Підприємства -покупця майно згідно опису, а саме - майновий комплекс цеху по переробці зерна гречки, що є додатком № 1 до даного Договору. Відповідно до п. 4 і п. 7 додатку № 1 до договору № 1 купівлі-продажу до складу майнового комплексу цеху по переробці зерна гречки ТОВ „АГРОПРОД” входять котельна установка на твердому паливі (котел марки Е-1, 0-0, 9-ЗУХЛ-4 на твердому паливі, водопідготовка ВПУ -2.5, бак для води, металева димова труба) і транспортери „Норія” -20 –ти тонні. –2 шт. Відповідно до пп. 1.3 договору № 1 купівлі-продажу Підприємство-покупець зобов’язане прийняти Майно згідно опису і перерахувати грошові кошти в сумі 451 092, 69 грн. на рахунок Банка-Заставодержателя згідно графіка. Відповідно до п. 1.4 і п. 1.5 договору № 1 купівлі-продажу грошові кошти, перераховані Підприємством –покупцем на рахунок Банка-Заставодержателя зараховуються в рахунок погашення заборгованості Продавця (ТОВ „АГРОПРОД”) перед Банком-Заставодержателем за кредитними договорами № 83к/97 від 04.11.1997 р., 8к/98 від 05.03.1998 р. та № 21к/98 від 30.07.1998 р.

25.01.2002 р. державним виконавцем відділу ДВС Комсомольського міського управління юстиції в ході виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису від 07.07.2000 р. приватного нотаріуса Куц С.М. про стягнення з ТОВ „АГРОПРОД” та Черневського М.Ю. на користь КБ „ПриватБанк” 69 428, 51 грн., був складений акт опису й арешту майна, яке перебувало у ЗАТ КБ „ПриватБанк” у заставі на підставі вищезгаданих договорів застави від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 та від 24.02.1999 р. реєстр. № 315, а саме: паровий котел Е-1, 0-0, 9-Р 1997 року випуску, заводський № 10720, транспортери ковшові для зерна вертикальні НОРІЯ-20 в кількості 2 штуки. Зазначене майно було передане на відповідальне зберігання в.о. директора ТОВ „ВВІКО-АГРО” Ромко М.В., оскільки вказане майно на момент арешту перебувало у даного товариства.

24.07.2006 р. державним виконавцем ДВС у місті Комсомольську Полтавської області в ході виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Куц С.М. від 07.07.2000 р. був складений акт про відсутність описаного і арештованого 25.01.2002 р. майна, на яке має бути звернено стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 07.07.2000 р., а саме: паровий котел Е-1, 0-0, 9-Р 1997 року випуску, заводський № 10720, транспортери ковшові для зерна вертикальні НОРІЯ-20 в кількості 2 штуки.

Вважаючи, що дії ТОВ „АГРОПРОД” щодо продажу без попередньої згоди ЗАТ КБ „ПриватБанк” (первісного заставодержателя) за договором № 1 купівлі-продажу від 06.09.2000 р. парового котла Е-1, 0-0, 9-Р 1997 року випуску, заводський № 10720, транспортерів ковшових для зерна вертикальні НОРІЯ-20 в кількості 2 штуки, які є предметом договорів застави від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 та від 24.02.1999 р. реєстр. № 315, суперечать вимогам ст.ст. 17,18,19,20 Закону України „Про заставу” і призвели до порушення прав і інтересів ЗАТ КБ „ПриватБанк”, останній звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу.

При вирішенні спору по суті суд приймає до уваги наступні обставини.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (чинного з 01.01.2004 р.) встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною першою ст. 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Положеннями статті 17 Закону України „Про заставу” не встановлено такого правового наслідку, як недійсність договору про відчуження заставленого майна через недотримання вимог одержання попередньої згоди заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 17 Закону України „Про заставу” (в редакції, чинній станом на 06.09.2000 р. –день укладення спірного договору № 1 купівлі-продажу) заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.

Договори застави майна від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 і від 24.02.1999 р. реєстр. № 315, укладені між КБ „ПриватБанк”, ТОВ „АГРОПРОД” і фізичною собою Черневским М.Ю., не містять в собі положень щодо заборони заставодавцю здійснювати відчуження заставлене майно. Згідно п. 3 договору застави майна від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476, укладеного між КБ „ПриватБанк” (Заставодержатель), Черневський М.Ю. (Заставодавець) і ТОВ „Агропрод” (Гарант), у разі відчуження з дозволу Заставодержателя Заставодавцем та Гарантом заставленого майна Заставодавець мають право замінити майно на інше рівноцінне майно, яке буде знаходитись у Заставодавця та Гаранта на момент стягнення боргу з урахуванням початкової вартості заставленого майна. Аналогічні умови передбачені п. 3 договору застави майна від 24.02.1999 р. реєстр. № 315, укладеного між тими ж сторонами.

Крім того, частина перша статті 27 Закону України „Про заставу” встановлює, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Не визначають недійсність договору про відчуження заставленого майна і інші норми Закону України „Про заставу”, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, а саме: статті 18, 19, 20 цього Закону.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.

Дослідивши договір № 1 купівлі-продажу, укладений 06.09.2000 р. між ТОВ „ВВІКО –АГРО”, ТОВ „АГРОПРОД” і Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, суд вважає, що форма правочину, повноваження осіб, що його підписали, зміст цього договору відповідають вимогам чинного законодавства.

При прийнятті рішення у справі суд враховував ту обставину, що станом на день прийняття рішення у справі предмети застави за договорами застави майна від 25.11.1998 р. реєстр. № 2476 і від 24.02.1999 р. реєстр. № 315, продаж яких за договором № 1 купівлі-продажу від 06.09.2000 р. оспорюється позивачем, втрачені внаслідок дії третіх осіб. Задоволення заявлених вимог позивача про визнання недісним договору № 1 купівлі-продажу від 06.09.2000 р. за таких обставин не може поновити його права на звернення стягнення на предмет застави.

За даних обставин підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

            Суддя                                                                                                 Киричук О.А.