Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа  № 2-а-1724/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.08.2011

23 серпня 2011 року суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Фадєєва С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у приміщенні Онуфріївського районного суду Кіровоградської області в смт. Онуфріївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області про зобов’язання вчинити дії з нарахування підвищення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області, де просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок та за десять місяців 2008 року в сумі 959,40 гривень, а всього в сумі 3692,70 гривень. Також просить зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячно надалі пенсійні виплати з підвищенням відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни».

В заяві позивач зазначила, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Дія вказаної статті Закону була зупинена Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, але рішенням Конституційного Суду України зупинення визнано неконституційним. Однак, Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області таку допомогу їй виплачує у неповному обсязі, чим порушує її законні права.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області – заперечення проти позову або заяву про визнання позову суду не надав.

Відповідно до ст..41 КАС України фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни». Відповідно до ст. 6, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується відміткою у паспорті. Із матеріалів справи також вбачається, що позивач має статус «дитина війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення. Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області, за місцем проживання позивача.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, також саме це правове значення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення розміру пенсій громадянам та їх призначення.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були. Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».     

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.   

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Сторонами не заперечується, що з 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.      

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача нараховувати їй щомісячно надалі пенсійні виплати з підвищенням відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни», суд приходить до наступних висновків:

Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри  державних соціальних гарантій на 2009 рік, що  визначаються  залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом  та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Оскільки в Закон України „Про соціальний захист дітей війни”  зміни на 2009 рік не вносилися, відповідач повинен був  діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист  дітей війни”, а таму позовні вимоги позивача за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року необхідно задовольнити.     

Відповідно до ст.52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень, з 1 липня –709 гривень,  з 1  жовтня - 723 гривень,  з  1 грудня - 734 гривень.

Згідно ст. 24 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня  -  764  гривень,  з 1  жовтня - 784 гривень,  з  1 грудня - 800 гривень .

Після 22 травня 2008 року зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносились і дія ст.ст. 6, 7 Закону  не зупинялась.

Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не зупинено.

Однак, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік». На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, та згідно п.6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 49,8 гривні. З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, нарахування та виплата позивачу до 23.07.2011 року повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, по 22.07.2011 року територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, а саме, нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Сторонами не заперечується, що зазначені виплати позивачу у вказаний період Упавління здійснювало не в повному розмірі, встановленому Законами України „Про соціальний захист дітей війни” та „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.   

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди.

Суд вважає необхідним також з метою повного захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача по не виконанню у вказані періоди приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.   

          Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. понесених нею судових витрат.

Суд також зазначає, що позивач звернулася з даним позовом до суду 07.10.2009 року. Відповідно до ст.. 100 КАС України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Жодна із сторін не наполягала на відмові у задоволенні позову з мотивів пропуску строку звернення до адміністративного суду.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області про зобов’язання вчинити дії з нарахування підвищення пенсії –задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області щодо нездійснення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 22.07.2011 - протиправною.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 22.07.2011 з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання її копії до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя           С. О. Фадєєва