Справа № 2-68/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

     І М Е Н Е М       У  К  Р  А  Ї Н И

        12.04.2011

Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого судді  Старинщук О.В.,

       при секретарях Резніченко Л.П., Лукіянчиній Л.М.,  Мамошук  І.В.,

                                                                Кимлик І.М., Мантак О.Л., Поливаній Ю.В.,

                                                                    Лукіянчиній Л.М., Мошняги В.І., Панчук О.В.,  

                                                      за участю адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_8,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці  цивільну справу  за позовом  Виконавчого комітету Вінницької міської ради   до  ОСОБА_9, ОСОБА_10  про  про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи ОСОБА_10  про визнання ордеру № 180 від 21.09.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_11 недійсним та за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_9 за участю третьої особи Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання ордеру № 555 від 16.10.2001 року недійсним, усунення перешкод в користуванні житлом та примусове вселення, -

  ВСТАНОВИВ:   

    В жовтні 2006 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_9 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ордеру № 555 від 16.10.2001 року, виданого ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»відповідачці та її сину ОСОБА_10 було надано для проживання кімнату № 70 площею 16 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.   

   Згідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради від 23.02.2006 року № 457 гуртожиток по АДРЕСА_1 був переданий до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці. За результатами перевірки факту проживання наймачів у вказаному гуртожитку комісією ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»було встановлено, що ОСОБА_9 та її син в наданому їм житловому приміщенні не проживають більше чотирьох років, кімнатою не цікавляться. У зв’язку з цим вважають, що останні втратили право на користування кімнатою № 70 по АДРЕСА_1 у м. Вінниці.   

   Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.06.2007 року позов Виконавчого комітету Вінницької міської ради був задоволений та  ухвалою суду від 22.10.2007 року вказане рішення скасоване за заявою ОСОБА_9, а справа призначено до судового розгляду.   

     В жовтні 2007 року ОСОБА_9 звернулася в суд з зустрічним позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, який в подальшому уточнила та просила визнати ордер № 180 від 21.09.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_11 - недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що в спірну кімнату № 70 гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці вона вселилася зі своїм неповнолітнім сином на законних підставах, а саме на підставі ордеру, виданого 15.10.2001 року ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ». В кімнаті проживає шість років. За час проживання в кімнаті нею здійснено покращення житлових умов, зокрема, проведено телефон, встановлені лічильники тепла та газу, нові двері. Нею постійно здійснюється оплата комунальних послуг. Її відсутність за місцем проживання пояснюється тим, що вона змушена доглядати свою хвору матір похилого віку. Також ОСОБА_9 стало відомо, що на кімнату № 70 по АДРЕСА_1 у м. Вінниці, видано ордер на ім’я ОСОБА_11 Вона вважає, що даний ордер видано з порушенням закону, оскільки він виданий на зайняте жиле приміщення: в кімнаті знаходяться її речі та її сина, у зв’язку з цим просить визнати недійсним ордер № 180 від 21.09.2007 року, виданий на кімнату № 70 по АДРЕСА_1 у м. Вінниці на ім’я ОСОБА_11

   В лютому 2009 року ОСОБА_9 уточнила свої позовні вимоги, вказавши, що акти ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»від 02.03.2006 року, 21.08.2006 року, 10.04.2007 року про її не проживання разом з неповнолітнім сином у спірній кімнаті є недійсними та односторонніми, оскільки в склад комісії входили лише зацікавлені особи –працівники ЖЕКу, жодному з них не вказано часу перевірки, зазначено лише, що в спірному житлі вона не проживає понад 3 роки та що заборгованості по оплаті комунальних послуг у неї немає. У зв’язку з цим вважає, що вказані акти підлягають визнанню недійсними. В подальшому ОСОБА_9 надала суду заяву про залишення позовних вимог без розгляду  в частині визнання актів недійсними.

  В березні 2009 року ОСОБА_11 звернулася з позовом до ОСОБА_9 про визнання ордера недійсним, усунення перешкод в користуванні житлом та примусове вселення.   

  Позовні вимоги мотивувала тим, що 21.09.2007 року на підставі рішення громадської комісії з житлових питань, відділом з обліку та розподілу житла виконкому Вінницької міської ради їй було видано ордер № 180 від 21.09.2007 року на право зайняття її сім’єю в складі 3-х осіб кімнати № 70 по АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Вказану кімнату було визнано вільною на підставі того, що попередній користувач ОСОБА_9 отримала ордер на вселення з порушенням та більше 4 років не проживала у спірній кімнаті. ОСОБА_11 разом з своєю сім’єю не в змозі вселитися в спірну кімнату, оскільки  ОСОБА_9 також в кімнаті не проживає, хоча змінила в дверях кімнати замки. У зв’язку з цим просить визнати недійсним ордер № 555 від 16.10.2001 року, виданий на ім’я ОСОБА_9 та визнати за нею право на кімнату № 70 у гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці та вселити її та членів її сім’ї  у вказану кімнату відповідно до ордеру № 180 від 21.09.2007 року.   

  В жовтні 2010 року ОСОБА_9 подала уточнену позовну заяву до Виконавчого комітету ВМР, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_10 та просила визнати ордер № 180 від 21.09.2007 року на кімнату № 70 в гуртожитку по АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_11 недійсним.

  В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради свій позов підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві, зустрічний позов ОСОБА_9 не визнав, пояснивши, що ордер був виданий на ім’я ОСОБА_11 на спірну кімнату, так як вона була юридично вільною, що підтверджується актами від 02.03.2006 року, 21.08.2006 року, 10.04.2007 року та рішенням суду. ОСОБА_9 та її неповнолітнього сина було визнано особами, що втратили право на проживання в кімнаті № 70 по АДРЕСА_1.

  Щодо позовних вимог ОСОБА_11 про визнання  недійсним ордеру № 555 від 16.10.2001 року, виданого на ім’я ОСОБА_9 слід відмовити, оскільки на момент видачі даного ордеру ніякого відношення вона до спірної кімнати не мала. Щодо вимог про визнання  за ОСОБА_11 спірної кімнати слід відмовити, оскільки право на дану кімнату у неї є, що підтверджується  ордером № 180 від 21.09.2007 року. Позовну вимогу ОСОБА_13 про примусове вселення в спірну кімнату з членами сім’ї відповідно до ордеру слід задовольнити. 

  В судовому засіданні відповідачка –позивачка ОСОБА_9 позови виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_11 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, свій позов підтримала, просила задовольнити. Надала пояснення, аналогічні зустрічній позовній заяві та уточненням до неї. Суду пояснила, що в спірній кімнаті проживала і проживає увесь час з неповнолітнім сином з 2001 року, яку отримала на підставі рішення спільного засідання профкому та адміністрації ВАТ «ВЛЗ»від 02.04.2001 року.  Було видано ордер та вона разом з двома дітьми поселилася в спірній кімнаті. Пізніше прописались вона та її неповнолітній син.

   За ці роки за свій рахунок зробила ремонт в кімнаті, встановила лічильники для води, тепла та газу, переклеїла шпалери, зробила покраску та сплачує комунальні платежі, бере участь в облагородженні гуртожитку.   

   В спірній кімнаті знаходяться побутові прилади, меблі, її одяг  та сина. Вона постійно знаходиться на роботі, провідує та допомагає матері, якій вже за 70 років та яка часто хворіє і потребує сторонньої допомоги. В кімнату приходить пізно, тому сусіди бачать її рідко. Син її займається спортом, тому часто буває на змаганнях та може бути відсутній в кімнаті.

   Акти про її непроживання у спірній кімнаті в 2006 –2007 роках вона вважає незаконними, оскілки вона постійно проживає в даній кімнаті та в даних актах стоїть підпис лише сусідки ОСОБА_14, яка знаходиться в неприязних відносинах з нею та остання претендує на дану кімнату.

  Позов ОСОБА_11 не визнає і просить застосувати строк позовної давності, оскільки строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, закінчився 16.10.2004 року.   

 В 2007 році без жодних правових підстав відповідно до рішення громадської комісії з житлових питань відділом з обліку та розподілу житла виконавчого комітету Вінницької міської ради на її кімнату, в якій проживали і були зареєстровані вона з сином, було видано ордер ОСОБА_11 Жодних законних підстав для видачі ордеру на її кімнату не було, тому що юридично і фактично кімната була зайнята.   

Відповідач-третя особа ОСОБА_10 в судовому засіданні просив відмовити в позові Виконавчого комітету Вінницької міської ради та не заперечив щодо задоволення позову ОСОБА_9 Зазначив, що він постійно з 2001 року проживає з матір’ю в спірній кімнаті.

Відповідач-позивач ОСОБА_11  зустрічний позов не визнала, просила в позові ОСОБА_9 відмовити,  свій позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, надали пояснення аналогічні позовній заяві.  Суду пояснила, що 21.09.2007 року на підставі рішення громадської комісії з житлових питань, відділом з обліку та розподілу житла виконкому Вінницької міської ради їй. було видано ордер № 180 від 21.09.2007 року на право зайняття її сім’єю в складі 3-х осіб кімнати № 70 по АДРЕСА_1. Вказану кімнату було визнано вільною на підставі того, що попередній користувач ОСОБА_9 більше 4 років не проживала у спірній кімнаті. Вона разом з своєю сім’єю не в змозі вселитися в спірну кімнату, оскільки  ОСОБА_9 також в кімнаті не проживає, хоча змінила в дверях кімнати замки. У зв’язку з цим просить визнати недійсним ордер № 555 від 16.10.2001 року, виданий на ім’я ОСОБА_9 та визнати за нею право на кімнату № 70 у гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці та вселити її та членів її сім’ї  у вказану кімнату відповідно до ордеру № 180 від 21.09.2007 року.   

 Відповідач ОСОБА_12 зустрічний позов не визнав та просить в позові ОСОБА_9 відмовити.

 Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради, залучений до участі в справі ухвалою суду від 27.02.2009 року, в судові засідання не з’являвся, надав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

  Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що до квітня 2010 року він працював начальником ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ». Від виконавчого комітету Вінницької міської ради надійшов лист з вимогою здійснити перевірку кімнат в яких ніхто не проживає і жителями гуртожитку по АДРЕСА_1 був складений список кімнат, в яких ніхто не проживає. В цьому списку була вказана і сім’я ОСОБА_9  Дійсно, в березні і серпні 2006 року головний інженер ОСОБА_16, майстер ОСОБА_17, сантехнік ОСОБА_18 у робочий час проводили перевірку проживання в кімнаті № 70 гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці.  В акті від 02.03.2006 року крім комісії з ЖЕКу,  є підпис сусідки ОСОБА_14, яка є сусідкою ОСОБА_9 та претендувала на спірну кімнату. Склад комісії йому доповів, що в зазначеній кімнаті ОСОБА_9 та її син не проживають більше трьох років, а тільки вона здійснює оплату за комунальні послуги. В зв’язку з цим на одному з актів він наклав резолюцію не приймати від неї оплату за комунальні послуги.

 Допитана в судовому засіданні  свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що дійсно ОСОБА_9 разом з своїм неповнолітнім сином проживає в спірній кімнаті з 2001 року.

Вона неодноразово заходила до неї в гості, де знаходять меблі,  одяг ОСОБА_9 та її сина. Вона постійно знаходиться на роботі, тому приходить додому то о 4 годині, то о 6 годині, то пізніше. Також провідує та допомагає матері, якає жінкою похилого віку.

ОСОБА_9 здавала гроші на приватизацію гуртожитку та встановлювала лічильники тепла та газу.

Допитана в судовому засіданні  свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що з 2006 року вона займається приватизацією гуртожитку АДРЕСА_1. ОСОБА_9 завжди була присутня на зборах мешканців гуртожитку  та вносила кошти на приватизацію.

Допитана в судовому засіданні  свідок  ОСОБА_21 суду пояснила, що ОСОБА_9 разом зі своїм неповнолітнім сином проживає в кімнаті № 70, гуртожитку АДРЕСА_1. Вона неодноразово приходила робити уколи неповнолітньому ОСОБА_10.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в позові Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням слід відмовити, зустрічний позов ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи ОСОБА_10  про визнання ордеру № 180 від 21.09.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_11 недійсним задовольнити.   

В позові ОСОБА_11 до ОСОБА_9, за участю третьої особи Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання ордера № 555 від 16.10.2001 року недійсним, усунення перешкод в користуванні житлом та примусове вселення –відмовити.   

Судом встановлено, що відповідно до ордеру № 555 від 16.10.2001 року, виданого ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»ОСОБА_9 та її сину ОСОБА_10 була надана для проживання кімната № 70 в гуртожитку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).   

Згідно свідоцтва про народження, актовий запис № 2816 від 23.07.1992 року у відповідачки ОСОБА_9 є син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.  1 а.с. 42).   

Згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.02.2006 року № 457 гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Вінниці був переданий у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці (т. 1 а.с. 4).   

 Згідно актів перевірки факту проживання наймачів в даному гуртожитку комісією ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»02.03.2006 року, 21.08.2006 року, 10.04.2007 року встановлено, що ОСОБА_9 в кімнаті № 70 гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці не проживає більше трьох років (т. 1 а.с. 5, 6, 25).

Однак як вбачається з вищевказаної довідки заборгованості по оплаті за комунальні послуги не має. 

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї  та прописку від 22.08.2006 року гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Вінниці знаходився на обслуговуванні ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»(т. 1 а.с.7).   

Згідно з виписки з історії хвороби № 6277 терапевтичного відділення МКЛ № 2 ОСОБА_22, яка є матір’ю   ОСОБА_9 хворіла з 17.11.2007 року по 31.11.2007 року, а також відповідно до довідки № 3572 від 15.03.2007 року МКЛ № 2 травмпункт, ОСОБА_22 отримала перелом лівої променевої кістки (т. 1 а.с. 40-41).   

З довідки ЗАТ «Вінницький проектний інститут»від 10.10.2007 року № 2-696 вбачається, що ОСОБА_9  працює в даній установі з 16.04.2004 року і продовжує працювати по теперішній час (т. 1 а.с. 45).   

 Згідно акту від 10.10.2007 року сусідів, які проживають в кімнатах № 74, 66, 67, 69 спірного гуртожитку ОСОБА_9 з сином ОСОБА_10 постійно проживає в кімнаті АДРЕСА_1 з 2001 року ( т. 1 а.с. 46-47).   

 Згідно довідки ЗАТ  «Вінницький проектний інститут»від 12.10.2007 року № 2704 02.03.2006 року, 21.08.2006 року ОСОБА_9 знаходилася на роботі і виконувала свої трудові обов’язки ( т. 1 а.с. 47).

 Згідно довідки ТОВ ВКП «Городок»від 18.10.2007 року № 186 станом на 01.10.2007 року заборгованості за комунальні послуги по обслуговуванню спірної кімнати у ОСОБА_9 не має (т. 1 а.с. 49).   

 Згідно акту про встановлення, пломбування, прийняття в експлуатацію та взяття на облік водолічильних вузлів, затвердженого начальником ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»21.10.2005 року водолічильники встановлені на ім’я ОСОБА_9, ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 51).   

 Згідно ордеру на жилу площу в гуртожитку № 180 від 21.09.2007 року спірна кімната АДРЕСА_1 розподілена відділом з обліку та розподілу житла міської ради ОСОБА_11 на склад сім»ї з трьох чоловік, а саме: вона, чоловік, син (т. 1 а.с. 54).   

09.08.2007 року було укладено типовий договір № 70 про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій  між ОСОБА_9 та ТОВ ВКП «Городок» (т. 1 а.с. 92-95).

 Згідно акту від 06.05.2008 року, затвердженого директором ТОВ ВКП «Городок», ОСОБА_9 та її син дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_1  (т. 1 а.с. 97).   

 З протоколу № 46 спільного засідання профкому та адміністрації ВАТ «ВЛЗ»від 02.04.2001 року вбачається, що спірна кімната була надана в порядку покращення житлових умов ОСОБА_22 та надано її дочці ОСОБА_9, як виняток і ордер виданий на дві особи: на ОСОБА_9 та її сина ОСОБА_10 ( т. 1 а.с. 98).   

 Згідно довідки ЖЕК № 3  від 27.09.2007 року ОСОБА_11 та її сім’я були зареєстровані  за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з однієї кімнати загальною площею 35,9 кв.м. Власником цієї квартири є ОСОБА_4. У вказаній квартир було зареєстровано та проживає шість осіб (т. 1 а.с. 128).   

 Згідно довідки ТОВ ВКП «Городок»від 04.10.2007 року № 2435 ОСОБА_11, її чоловік ОСОБА_12 та син ОСОБА_1, 10.10.2007 року зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1, а ОСОБА_9 та її син ОСОБА_10 за вказаною адресою виписані  з 09.10.2007 року (т. 1 а.с. 120).  

 Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що ОСОБА_9 з неповнолітнім сином ОСОБА_25 постійно проживають в  кімнаті АДРЕСА_1, що підтверджено актами перевірки факту проживання осіб від 10.10.2007 року, 06.05.2008 року, 03.05.2010 року, 27.05.2010 року, відповідно до яких сусіди підтверджують той факт, що ОСОБА_10 в спірній кімнаті проживає з 2001 року, постійно покращує умови проживання, а саме зробила косметичний ремонт, замінила вхідні двері та підлогу  (т. 2 а.с. 29-31).

  Також даний факт стверджено поясненнями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які підтвердили той факт, що ОСОБА_9 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_10 проживають в кімнаті АДРЕСА_1. ОСОБА_9 зробила ремонт в кімнаті, встановила лічильники для води, тепла та газу, переклеїла шпалери, зробила покраску.

 Суд не приймає до уваги акти перевірки від 02.03.2006 року, 21.08.2006, 10.04.2007 року, оскільки як вбачається з показів свідка ОСОБА_15 перевірка проводилася у робочий час, а згідно довідки ЗАТ  «Вінницький проектний інститут»від 12.10.2007 року № 2704 02.03.2006 року, 21.08.2006 року ОСОБА_9 знаходилася на роботі і виконувала свої трудові обов’язки, тому не могла бути присутня в робочий час у кімнаті. Також дані акти підписала лише сусідка ОСОБА_14, яка знаходиться в неприязних відносинах з ОСОБА_9 та претендувала на спірну кімнату.

Той факт, що сини ОСОБА_9 навчалися в школі, яка знаходиться біля місця проживання її матері та те, що ні вона, ні її сини, ніколи не лікувалися в лікувальному закладі, до якого відноситься їх гуртожиток не може стверджувати факт непроживання в спірній кімнаті ОСОБА_9 з сином.

Також безпосереднім доказом того, що ОСОБА_9 проживала в спірній кімнаті та здійснювала покращення житлових умов, є акт про встановлення, пломбування прийняття в експлуатацію і взяття на облік водолічильних вузлів, затверджений начальником ДП ЖЕЧ ВАТ «ВЛЗ»25.10.2005 року, де зазначені прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_14 

 Твердження відповідачки-позивачки ОСОБА_9 про те, що вона періодично доглядає за матір’ю, яка є жінкою похилого віку та часто хворіє підтверджується наданими довідками з лікарні (т. 1 а.с. 40-41, т. 2 а.с. 33).  

 Суд вважає, що позов ОСОБА_9 про визнання ордеру № 180 від 21.09.2007 року недійсним  слід задовольнити, так як повністю доведений в судовому засіданні, оскільки ордер на спірну кімнату на ім’я ОСОБА_11  був виданий на фактично зайняту кімнату, що є порушенням прав громадян, які проживають в зазначеному житлі.

Суд вважає, що в позові ОСОБА_11 в частині усунення перешкод в користуванні житлом та вселення її та членів її сім’ї в спірну кімнату № 70 слід відмовити, так як  ордер № 180 від 21.09.2007 року виданий з порушенням закону, оскільки він виданий на зайняте жиле приміщення: в кімнаті знаходились речі ОСОБА_9 та її сина, що стверджується показами свідків та актами перевірки факту проживання осіб від 03.05.2010 року, 27.05.2010 року.

Суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_11 у визнанні недійним ордера № 555 від 16.10.2001 року, виданого на ім’я ОСОБА_9 на заселення спірної кімнати № 70, так як ОСОБА_11  пропущений строк позовної давності. Також жодної підстави для визнання ордеру недійсним ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи не зазначено. Суд вважає, що ордер ОСОБА_9 на заселення в спірну кімнату видано на законних підставах. Крім того, інтереси сім’ї ОСОБА_11 ніяким чином у 2001 році не могли біти порушені.    

Згідно ст.ст. 71,72 ЖК України особою, що втратила право на користування житловим приміщенням, визнається особа, яка відсутня більше шести місяців за місцем проживання без поважних причин.  

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу у поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішення питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.   

Вимогу про визнання ордеру недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.   

  На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 58, 59, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:  

  В позові Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.   

Зустрічний позов ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи ОСОБА_10  про визнання ордеру № 180 від 21.09.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_11 недійсним задовольнити.   

В позові ОСОБА_11 до ОСОБА_9, за участю третьої особи Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання ордера № 555 від 16.10.2001 року недійсним, усунення перешкод в користуванні житлом та примусове вселення –відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами  в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці  шляхом подачі  в 10-денний строк  з дня проголошення рішення.

 Суддя:                                                                                          О.  В.   Старинщук