Справа № 22ac/3161                                      Головуючий у 1 інстанції: Шульга О.М.

Категорія - 31                                                                         Доповідач: Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Ракаловича В.М.

при секретарі Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ад­міністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського управління праці та соціального захисту на­селення, управління Пенсійного фонду України в місті Коростені про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи"

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду від 22 червня 2006 року,

встановив  :

В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення компенсації. Він зазначав, що є пенсіонером та потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, проживає в м. Коростені, тому має право на допомогу відповідно до ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон). Відповідачі неправомірно виплачували йому зазна­чені компенсації у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, хоча розмір цих виплат суперечить Закону, який передбачає виплату коштів у кратному розмірі мінімальної заробітної плати. Просив стягну­ти з відповідачів недоотримані кошти за період з 2003 по 2006 роки в сумі 20623,20 грн.

Постановою Коростенського міськрайсуду від 22 червня 2006 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. По­силається на те, що рішення постановлене з порушенням норм ма­теріального права: норм Конституції, якою декларується принцип верховенства права. Вважає, що таке рішення порушує його пра­ва.        

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач є пенсіонером по інвалідності, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 ' категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосу­вання проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністер­ствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються поста­новами Кабінету Міністрів України.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Зако­ну здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63 Закону), Статтею 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюдже­тні програми.

Таким чином фінансування вказаних програм провадиться че­рез органи Державного казначейства у встановленому КМУ України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених За­коном України „Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 відповідно до Програми діяльності Кабі­нету Міністрів України, схваленої Верховною Радою від 11.10.1995 року, визначені розміри виплат, передбачених зазна­ченим Законом.

Виплати компенсаційних коштів позивачу за 2003-2006 роки проводились у розмірах, визначених названою постановою.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було, суд правильно відмовив в позові за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 195,198,200, 205,206 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Коростенського міськрайонного суду від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня проголошення.