ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 11/469 | 05.02.08 |
За позовом | Дочірнього підприємства "Промтехмонтаж" корпорації "Дніпрококсохіммонтаж" |
до | Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач» |
про | про визнання недійсним договору № ЦХП-02-01205-01 від 10.03.2005 в частині розділу 10. |
Суддя Євсіков О.О.
Представники сторін:
від позивача | Первушин Ю.Ю. (представник за дов.); |
від відповідача | Становова Ю.В. (представник за дов.). |
У судовому засіданні 05.02.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір №ЦХП-02-01205-01 від 10.03.2005, укладений між Дочірнім підприємством «Промтехмонтаж»корпорації «Дніпрококсохіммонтаж»та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», в частині розділу 10, а саме третейського застереження, викладеного у пунктах 10.1, 10.2, 10.3, 10.4, 10.5 Договору № ЦХП-02-01205-01 від 10.03.2005.
Ухвалою від 27.11.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 26.12.2007.
Ухвалою від 26.12.2007 розгляд справи було відкладено на 22.01.2008.
У судове засідання 22.01.2008 представники позивача не з’явились.
Ухвалою суду від 22.01.2008 розгляд справи відкладено на 05.02.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони не дійшли згоди з усіх суттєвих умов, які є обов'язком для встановлення волевиявлення сторін правочину, та підписали третейське застереження із порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для визнання такої третейської угоди недійсною відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 203 ЦК України, оскільки спірний договір укладено з пороком волі позивача, який при укладені договору був змушений погодитися на підписання договору із третейським застереженням.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що спірні положення вищевказаного договору відповідають положенням законодавства, а сам договір укладено сторонами з дотриманням вимог, що ставляться до такого роду правочинів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, 10 березня 2005 року між Дочірнім підприємством «Промтехмонтаж»корпорації «Дніпрококсохіммонтаж»та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»укладено Договір поставки за № ЦХП-02-01205-01 (далі - Договір), за умовами якого Позивач як Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність продукцію, а Відповідач як Покупець - прийняти та оплатити її протягом 60 (шістдесяти) банківських днів після дати надходження вантажу на адресу вантажоодержувача, а остаточні фінансові взаєморозрахунки Сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується Сторонами раз на місяць.
У пункті 10.1 розділу 10 Договору Сторони визначили порядок вирішення спорів з приводу зазначеного Договору, а саме: будь - який спір, що виникає з приводу цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточному вирішенню його у постійно діючому Третейському суді при Корпорації „Юртранссервіс”.
Згідно з пунктом 10.4 розділу 10 Договору місце проведення Третейського суду –м. Київ, пр-т Перемоги, 14.
За тексом договору відступні більш точні реквізити третейського суду, а саме, відсутній ідентифікаційний номер корпорації «Юртранссервіс», місцезнаходження Третейського суду та його реквізити, а зазначено лише місце проведення суду.
Разом з тим суд дійшов висновку, що в даному випадку сторони визначили конкретний третейський суд - Постійнодіючий Третейський суд при Корпорації „Юртранссервіс”.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди» у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Таким чином, навіть при визначені між сторонами конкретного третейського суду статті 12 Закону України «Про третейські суди»не вимагає зазначення його місцезнаходження тощо.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Як зазначалось вище, частина друга статті 12 ГПК України встановлює, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Пунктом 5 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Закон України "Про третейські суди" встановлює вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України "Про третейські суди" не передбачає.
Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь–які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Стаття 13 ГК України встановлює, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для приоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.
Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.
Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення приоритетних державних потреб визначаються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
Державні замовники - Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету. Обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі України „Про державний бюджет України на поточний рік" та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних держаних потреб" з метою організації робіт, пов'язаних з формуванням державного замовлення, розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.
Отже, господарський договір, пов'язаний із задоволенням державних потреб, характеризується, зокрема, тим, що державними замовниками виступають Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету; кошти для закупівлі товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі України про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування; Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.
Закон України "Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти" в редакції, чинній на день укладання договору між сторонами та постачання продукції, визначав термін „державна закупівля” як придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти, а термін „державні кошти” визначив як кошти Державного бюджету України, бюджету АРК та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів.
При цьому Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" не підпадає під дію заборони, встановленої у підпункті 6 статті 6 Закону України „Про третейські суди”, оскільки не є державною установою чи організацією, або казенним підприємством. Згідно із Статутом (копія додається), ДП МТЗЗТУ „Укрзалізничпостач" є підприємством, створеним з метою забезпечення залізниць, заводів, метрополітенів і інших організацій та підприємств залізничного транспорту України матеріально-технічними ресурсами та отримання прибутку.
За таких обставин посилання позивача на те, що відповідач не мав права робити третейське застереження у спірному договорі, оскільки займається забезпеченням державних потре, суд вважає такими, що не базуються на наведених нормах чинного законодавства та фактичних обставинах господарської діяльності, що існували між сторонами.
Судом також встановлено, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" зверталось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Промтехмонтаж" корпорації "Дніпрококсохіммонтаж" про стягнення з останнього безпідставно отриманих коштів в сумі 266.985,92 грн. за Договором.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.07р. № 41/16-07 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України через наявність в Договорі, укладеному між Сторонами, третейського застереження.
Не погоджуючись з даною Ухвалою, ДП МТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" оскаржило його до апеляційної інстанції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 апеляційна скарга ДП МТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" залишена без задоволення; ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.07р. у справі № 41/16-07 залишена без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.07р. №41/16-07 оскаржена в касаційному порядку не була та вступила в законну силу.
В подальшому ДП МТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" звернулось за захистом свого порушеного права до компетентного суду (Постійнодіючого третейського суду при корпорації „Юртранссервіс") з позовом до Дочірнього підприємства „Промтехмонтаж” корпорації „Дніпрококсохіммонтаж” про стягнення з останнього безпідставно отриманих коштів в сумі 266.985,92 грн. на підставі договору №ЦХП-02-01205-01 від 10.03.2005.
Рішенням Постійнодіючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 16.11.2007 у справі № 1/2007-ТС позов ДП МТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" задоволено частково на суму 257.167,52 грн.
При цьому, приймаючи вказане рішення, третейський суд встановив, що договір №ЦХП-02-01205-01 від 10.03.2005 фактично виконувався сторонами як в частині поставки товарів, так і в частині їх оплати.
Також у рішенні Постійнодіючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" дано оцінку запереченням Дочірнього підприємства "Промтехмонтаж" щодо місця розгляду спору третейським судом як компетентним органом, викладено обставини щодо його місцезнаходження (стор. 4 Рішення). Крім того в абзаці 3 стор. 5 рішення Постійнодіючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 16.11.2007 у справі № 1/2007-ТС зазначено, що 09.11.2007 від представника Дочірнього підприємства "Промтехмонтаж" надійшла заява, у якій він погодився з розглядом справи за місцем знаходження третейського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином спірні положення вищевказаного договору відповідають положенням законодавства, а сам договір укладено сторонами з дотриманням вимог, що ставляться до такого роду правочинів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших доказів в обґрунтування своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, позивач суду не надав.
З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються судом такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання як такого, що оформлене відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Євсіков
Дата підписання рішення –08.02.2008.