ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/33

19.02.08

            

За позовом

Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

до	Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»

про	стягнення 7500, 00 грн.

          Суддя  Євсіков О.О.

Представники:

від позивача:

Ховхун Ю.Е. (представник  за довіреністю);

від відповідача:

Пількевич Є.А. (представник за довіреністю).

У судовому засіданні 19.02.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»про відшкодування майнової шкоди у розмірі 7500, 00 грн.

Ухвалою від 01.02.2008 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 19.02.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду господарської справи № 18/17 за позовом Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»між Об’єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав»та Приватним підприємцем Ховхуном Юрієм Едуардовичем було укладено договір про надання юридичних послуг під час розгляду справи № 18/17 усіма судовими інстанціями.

Справа № 18/17 розглядалась Господарським судом міста Києва, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

Таким чином на юридичний супровід розгляду господарськими судами справи № 18/17 Об’єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав»було витрачено загалом, 7500,00 грн.

Зважаючи на викладене позивач вважає, що ці витрати були понесені ним внаслідок неправомірних дій з боку відповідача та просить стягнути з Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»7500,00 грн. майнової шкоди.

Відповідач позовних вимог не визнав, обґрунтувавши свої заперечення тим, що позивачем не вказано, які саме дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем при розгляді господарської справи №18/17, та не надано докази, які б підтверджували визнання дій відповідача неправомірними.

Крім того відповідач у своєму відзиві зазначив, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача і визначає як матеріальну шкоду, завдану йому неправомірними діями відповідача, за твердженнями самого ж позивача є його судовими витратами, пов’язаними з розглядом справи № 18/17 Господарським судом міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 18/17 за позовом Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»про зобов’язання виконати умови договору.

Між Об’єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав»та приватним підприємцем Ховхуном Юрієм Едуардовичем було укладено Договір про надання юридичних послуг (далі - Договір) від 12.02.2007. Предметом договору є надання Ховхуном Юрієм Едуардовичем (далі - Виконавець) Об’єднанню підприємств «Українська ліга музичних прав»(далі - Замовник) юридичних послуг, пов’язаних з представництвом Замовника під час судового розгляду господарської справи № 18/17 у всіх судових інстанціях з виконанням від імені Замовника будь-яких необхідних для захисту його прав та інтересів процесуальних дій, передбачених нормами процесуального права України, а також представництво Замовника та юридичний захист його прав і законних інтересів у судових і адміністративних органах, у відношеннях з юридичними і фізичними особами в процесі виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 4 Договору загальна вартість послуг з надання юридичної допомоги по цьому договору становить 7500,00 грн., з яких:

2500,00 грн. становлять вартість послуг Виконавця під час розгляду господарської справи № 18/17 судом першої інстанції та підлягають до сплаті у безготівковій формі у порядку передоплати в строк до 14 лютого 2007 р.;

2500,00 грн. становить вартість послуг Виконавця під час розгляду господарської справи №18/17 судом апеляційної інстанції та підлягають оплаті у безготівковій формі протягом трьох банківських днів від дня закінчення апеляційного розгляду зазначеної справи;

2500,00 грн. становить вартість послуг Виконавця під час розгляду господарської справи №18/17 судом касаційної інстанції та підлягають оплаті у безготівковій формі протягом трьох банківських днів від дня закінчення касаційного розгляду зазначеної справи.

Підставами для оплати є цей договір та судові документи, що свідчитимуть про настання моментів, обумовлених умовами договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2007 у справі № 18/17 відповідачу було відмовлено у задоволенні його позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 апеляційна скарга відповідача у справі № 18/17 була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  від 14.02.2007 у справі № 18/17 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 04.12.2007 касаційна скарга відповідача у справі № 18/17 була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 у справі № 18/17 залишено без змін.

Отже за надання юридичної допомоги при розгляді справи № 18/17 позивач сплатив 7500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 460 від 13.02.2007 на суму 2500,00 грн.; № 635 від 18.10.2007 на суму 2500,00 грн.; № 682 від 04.12.2007 на суму 2500,00 грн.

Позивач стверджує, що вказані витрати були понесені ним внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, а тому підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які позивач просить стягнути з Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»і визначає як матеріальну шкоду, завдану йому неправомірними діями Відповідача, є його витратами на правове обслуговування в ході розгляду справи № 18/17 Господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку інтереси Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»представляв приватний підприємець Ховхун Юрій Едуардович, який є фахівцем в галузі права, але не є адвокатом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

Як вбачається з наведених положень законодавства, а також відповідно до практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, майновою шкодою є збитки, заподіяні майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору. Шкодою майну є знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні матеріальні наслідки (збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На час укладення позивачем угоди на надання юридичних послуг чинним на той час Господарським процесуальним кодексом України відповідні витрати на підставі ст. 44 ГПК України не відносились до судових витрат (інших витрат, пов'язаних з розглядом справи).

При цьому віднесення до майнової шкоди (збитків) витрат підприємства на правове обслуговування суперечить законодавству, зокрема, положенням ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 44, 49 ГПК України, оскільки  такі  витрати  не  мають для Замовника обов'язкового  характеру, не є такими, що їх неможливо уникнути, і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Відповідні витрати здійснені позивачем на підставі цивільного договору з фахівцем в галузі права на основі добровільного та свідомого укладення такого договору.

Згідно з пунктом 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивач не навів обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акта було порушено відповідачем при розгляді господарської справи № 18/17, а також не надав суду доказів, які б підтверджували визнання дій відповідача у даній справі неправомірними.

Як вбачається зі змісту статі 1166 Цивільного кодексу України та пункту 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992, майнова шкода визначається як шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Позивач не зазначив, якому саме майну позивача наніс шкоду відповідач та не надав доказів нанесення такої шкоди, як те зазначено у пункті 25 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року.

Стосовно посилань позивача на відсутність у нього правових підстав на стягнення спірної суми в якості судових витрат при розгляді справи № 18/17 у зв'язку з тим, що його інтереси при розгляді тієї справи представляла особа, яка не має права займатися адвокатською діяльністю (не є адвокатом), суд відзначає, що позивач не довів причинного зв'язку між зазначеним фактом (укладання договору саме з цією особою) та будь якими діями відповідача у даній справі та вини відповідача. Як вже зазначалось. вказаний договір було укладено позивачем та Ховхуном Ю.Е. вільно і свідомо, без участі відповідача, у зв'язку з чим відповідач не несе відповідальності за наслідки таких дій позивача.

Суд не приймає посилань позивача на те, що відповідачеві було відмовлено в задоволенні позову у справі № 18/17, як на підставу для задоволення позовних вимог у справі № 11/33 з огляду на наступне. Право звернення фізичної чи юридичної особи до суду за захистом своїх прав є невід’ємним конституційним правом, котре реалізується суб’єктом на власний розсуд. Відмова судом в позові не свідчить про протиправність цього звернення як такого.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачами у позовній заяві, суду не надано.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –25.02.2008.