Справа №22ас/3149                                        Головуючий у суді 1 інст.:Бичківська К.Г.

Категорія 26                                                  Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В

УХВАЛА Іменем.   України

10 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі: Рудницькій О.П розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Луганської районної державної адміністрації Жи­томирської області, Обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допо­моги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Лугин­ському районі Житомирської обалсті про стягнення коштів, передбачених За­коном України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, в розмірах, перед­бачених ст.37,39,48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вона повинна отримувати виплати у розмірах, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Згідно зі ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку за­стосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Мініст­рів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами гос­подарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Статтею 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що конкрет­ні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної зар­плати.

У постанові Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року № 49/96-ВР зазначено, що до внесення відповідних змін у чинне законодавство виплати, крім пенсій, тарифних ставок і окладів, які розраховані на підставі мінімальної зарпла­ти, застосовуються в розмірах, встановлених на 1 лютого 1996 року.

Крім того, згідно ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мініма­льної зарплати на 2000 рік та ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мі­німальної зарплати на 2002 рік» до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімально зарплата, Кабі­нету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних мо­жливостей податкової частини Державного бюджету України на ці роки.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задо­волення.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2006 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.