РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі

          Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До           Житлово –будівельного кооперативу «Статистик»

про                          стягнення 163 983,34 грн.

                                                                                                    Суддя В.І. Мельник

Представники сторін:

від позивача                    Радзівіло Т.О. –представник за довіреністю № У07/5994 від 27.09.07

від відповідача          не з’явились  

Обставини справи :

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Статистик»163 983,34 грн., в тому числі 131 262,88 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 21 342,70 грн. інфляційних нарахувань, 6 350,18 грн. 3 % річних та 5 027,59 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540583 від 01.12.1998 року не виконує належним чином договірні зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води, внаслідок чого станом на 01.09.2007 року за відповідачем рахується заборгованості в сумі 107 262,88 грн.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.1998 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі - Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Статистик»(далі - Відповідач) було укладено Договір № 540583 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися (п. 2.1.) керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно п 2.2.1 Договору Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді Відповідачу для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції у кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, згідно п. 2.3.1, п. 2.3.2 Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в термін, які передбачені в Додатку № 4 до договору (щомісячно)

Згідно п 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється згідно з тарифами, встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 3 до Договору).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору Відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця зобов'язаний сплатити Позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на поточний місяць з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього станом на 01.09.2004р. утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 52 107,29 грн.

Для врегулювання взаємовідносин щодо зазначеного боргу між сторонами 15.10.2004р. було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за договором № 540583 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Угода), відповідно до умов якої відповідач зобов'язався сплатити заборгованість протягом 10.2004р. - 09.2006р. щомісячними платежами сумою 2 171,14 грн.

Свої зобов'язання за Угодою Відповідач належним чином  не виконував –протягом жовтня 2004 - вересня 2007 кошти на виконання Угоди надійшли сумою 28 107,29 грн. і борг, відповідно до умов Угоди, на 01.09.2007р. склав 24 000,00 грн. (52107,29-28107,29)

За таких обставин, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Угодою в сумі 24 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за Угодою відповідач зобов'язався щомісяця разом зі сплатою боргу у повному обсязі сплачувати поточне споживання згідно з Договором.

Відповідач зазначене зобов’язання також не виконував, внаслідок чого Позивач рахує за Відповідачем за період з 01.10.2004 по 01.09.2007 заборгованість за фактично спожиту теплову енергію в сумі 107 262,88 грн.

Як слідує з доданого до матеріалів справи розрахунку та пояснень Позивача, останній розраховує вказану заборгованість за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року       № 1575 в редакції від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано застосовував вищезазначені розпорядження при нарахуванні вартості наданих послуг з огляду на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання  житлово-комунальних  послуг між їхніми виробниками виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.04.2004 № 1875-ІУ.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 у справі         № 1-45/2003 дано офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140, частини другої статті 141 Конституції України, статті 23, пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», статей 12, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 10, 13, 16, пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 8, 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»в їх взаємозв'язку щодо статусу Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до вказаного рішення Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Розпорядження від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.2007 року              № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року видані Київською міською державною адміністрацією як органом виконавчої влади.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. З Указу Президента України від 03.10.1992         № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське управління юстиції, і порядок вказаної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (п. 2 Указу).

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Цією постановою надано право Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до норм пунктів 1, 2 цього Положення, державна реєстрація нормативно-правових актів органів виконавчої влади, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, полягає у проведенні правової експертизи  на відповідність їх Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до норм пункту 7 Положення нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року       № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. А у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Як встановлено судом дані розпорядження були  прийняті 15.12.2006 року,  31.01.2007 року, 12.02.2007 року та 30.05.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеній нормі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»та Конституції України.

Крім того, постановою господарського суду міста Києва від 13.02.1007 у справі   № 21/43-А, що набрала законної сили, визнані недійсними та скасовані розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1574 «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій», від 30.10.2006 № 1575 «Про затвердження тарифів на теплову енергію», від 30.10.2006  № 1576 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води», від 30.10.2006 № 1577 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Виходячи із нормативних приписів ст. 4 ГПК України, суд при розгляді спору керується лише тими розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку та не визнані судом недійсними.

За таких обставин, застосування тарифів, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.02.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та            № 643 від 30.05.2007 року, є таким, що суперечить законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 № 2249 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245»затверджено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал., для бюджетних організацій у розмірі 77,68 грн. за 1 Гкал та для інших споживачів в розмірі 96 грн. на опалювальний сезон 2006-2007р., що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що теплову енергію відповідач одержував і має сплатити за неї, позовні вимоги позивач про стягнення плати за цю енергію підлягають задоволенню виходячи з тарифів, встановлених цим розпорядженням.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено (розрахунок нижче), що за період з 01.10.2004р. по 01.09.2007р. відповідачем спожито теплової енергії на суму 182753,90 грн., сплачено –114060,04 грн., а відтак, відповідач має перед позивачем заборгованість за спожиту в період з 01.10.2004р. по 01.09.2007р. теплову енергію в сумі 68693,86 грн. (182753,90-114060,04)

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту в період з 01.10.2004р. по 01.09.2007р. теплову енергію підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 68 693,86 грн. (розрахунок нижче).

З огляду на вищевикладене, загальна сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 92963,86 грн. (24000+68693,86).

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

          Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції з заборгованості за спожиту в період з 01.10.2004р. по 01.09.2007р. теплову енергію підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням встановленої судом суми боргу, що підлягає стягненню, в сумі 5 180,39 грн. –3 % річних та 16 069,99 грн. –збитки від інфляції (розрахунок нижче).

Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції в сумі 4 094,79 грн. та 3 % річних в сумі 1 154,40 грн., нараховані позивачем на заборгованість за Угодою в сумі 24 000,00 грн.

Пунктом 3.5 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено нарахування пені, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нараховувати пеню кредитор може за період часу, що знаходиться в межах 6 місяців що починаються з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право.

Як слідує з розрахунку пені, доданого позивачем до матеріалів справи, пеню нараховано без врахування зазначених обставин, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням періоду нарахування пені, заявленого позивачем в позовній заяві, та суми основного боргу, визнаної судом доведеною в сумі 935,38 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Згідно статті 1 ГК України підприємства та організації можуть звернутися до господарського суду за захистом своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтованими, документально доведені та такими, що підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу «Статистик»(03127, м. Київ, просп. 40 –річчя Жовтня, 108/2, ідентифікаційний код 22877040, р/р2600820845 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) 92 963 (дев’яносто дві тисячі дев’ятсот шістдесят три) грн. 86 коп. основного боргу, 6 334 (шість тисяч триста тридцять чотири) грн. 79 коп. 3 % річних, 20 164 (двадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 78 коп. збитків від інфляції, 935 (дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 38 коп. пені, 1 203 (одна тисяча двісті три) грн. 99 коп. державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решіт позову відмовити.

Після набрання рішенням чинності видати наказ.

Суддя                                                                                                    В.І. Мельник